Безмовний, -а, -е. Нѣмой, безмолвный; молчаливый. Воли... безмовні. . Нічого не мовить, як мрець безмовний. Шле на перед робить своїх безмовних. Вона показалася зовсім не такою тихою і безмовною, якою вона вдавала себе.
Вибевкатися, -каюся, -єшся, гл. Выбраться изъ грязи, болота.
Волотистий, -а, -е. Колосистый (о просѣ, овсѣ).
Закляка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закля́кнути и закля́кти, -кну, -неш, гл. Окоченѣвать, окоченѣть; отвердѣвать, отвердѣть. Доглядали смерти, доглядали — не догляділи, одвернулись на часок, — до його, а він уже й закляк. — Зімою якось запізнився, закляк сердега в хуртовині. Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла як кістка.
Лози́ночка, -хи, ж. Ум. отъ лозина.
Мурашко́вина, -ни, ж. Муравейникъ.
Небіжчик, -ка, м. 1) Покойникъ. 2) Бѣдняжка.
Підданка, -ки, ж.
1) Подданная.
2) Крѣпостная. Ум. підда́ночка. Ой пане, папочку, ведем тобі підданочку.
Повикорчовувати, -вую, -єш, гл. Выкорчевать (во множ.).
Поезія, -зії, ж. 1) Поэзія. (Квітка) постеріг і переняв поезію щоденної сільської мови, як Шевченко поезію народньої пісні. Народня поезія. 2) Стихотвореніе. Въ этомъ значеніи имѣетъ мн. ч.: Поезиї Ю. Г. Федьковича Въ этомъ значеніи Ум. поезійка. Иногда и въ ед. ч. въ знач. стихотворенія, поэтическія произведенія. Огненная поезія Шевченка. Упала мені в руки поезія якогось пана Щоголева. Зрадів я, її прочитавши... Не багато тих пісень, да чистий же мед, а не перга словесна.