Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звірячий

Звіря́чий, -а, -е. Звѣрскій, звѣриный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРЯЧИЙ"
Вістовниця, -ці, ж. Вѣстница. Зозуленька.... вістовниця принесе звістку. Мир. ХРВ. 83.
Гріхо́вний, -а, -е. Грѣховный, грѣшный. Гріховного пестування старе тіло просить. Шевч. 403.
Клектати, -кчу́, -ти́ш, гл. = клекотати. Кричить-клектить, орлят на бенкет звучи. К. МБ. II. 134.
Ли́ста, -ти, ж. = литка. Вх. Лем. 432.
Писаночка, -ки, ж. Ум. отъ писанка.
Підпідьомкання, -ня, с. Крикъ перепела.
Понабурковувати, -вую, -єш, гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Попереспівувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и переспівати, но во множествѣ: Та я вже всі пісні попереспівувала, — більше не знаю. Конст. у.
Румегати, -га́ю, -єш, гл. = ремиґати.
Тетериця, -ці, ж. Самка тетерева. Вх. Пч. II. 15. Ум. тетери́чка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІРЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.