Брусяка, -ки, м. Ув. отъ брус.
Віра, -ри, ж. 1) Вѣра; довѣріе. А в козака стільки віри, як на синім морі піни. діймати, няти, поняти віри. Вѣрить, повѣрить. З брехні не мруть, та вже віри більше не ймуть. Не хоче дядько йти, та ще й віри не йме, що в мене єсть дерево на хату. Брат і віри поняв, а того не знав, сердега, що жіноче плем'я лукаве. 2) Вѣра, религія. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. анахтемська, пся, чортова віра. (Брань). 3) Народъ. Прийде віра християнськая во небесний рай. Ум. віронька.
До́гляд, -ду, м. Присмотръ, надзоръ; попеченіе, уходъ.
Засува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. засу́нути, -ну, -неш, гл. Насовывать, засунуть, задвигать, задвинуть. Ой вигострю товариша, засуну в халяву.
Обкалятися, -ля́юся, -єшся, гл.
1) Испачкаться, опачкаться.
2) Опачкаться испражненіями. Дитина сидить у запічку — обкалялась.
Посиляти, -ляю, -єш, гл. Нанизывать. На ремінь ясні кільця посиляють.
Поспашувати, -шую, -єш, гл. О травѣ, хлѣбѣ, находящихся на корню: дать скотинѣ ихъ выпасти. Коли жито чи пшениця дуже ростуть з осени, то щоб не пішло в стрілки, то треба пускати скотину по йому пастись — поспашувати.
Потерманитися, -нюся, -нишся, гл. Оббиться, обтрепаться. Колеса ся потерманили, треба одмінити колеса.
Студенець, -нцю, м. = холодець.
Храмий, -а, -е. = хромий. Сліпий не баче, а храмий не скаче.
