Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звонпити

Зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Котл. Ен. V. 73. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Стор. МПр. 10. Всюди про козацьке щастє звонпили. К. ЦН. 277.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНПИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНПИТИ"
Видурити. См. Видурювати
Викладний, -а, -е. Понятный, ясный (о языкѣ). Их. Лем. 397.
Гострі́й, -рія́, м. Лезвее, острый край ножа, бритвы и пр. Сумск. у. Ум. Гостріє́ць. Екатер. у.
Перемацати, -цаю, -єш, гл. Перещупать.
Поздаровувати, -вую, -єш, гл. Надарить. Поздаровували люде погорільцям усякого хліба чимало. Волч. у.
Послизти, -ну, -неш, гл. 1) Сдѣлаться скользкимъ, покрыться слизью. Послизло сало. Черк. у. Уже м'ясо послизло. Черк. у. 2) Исчезнуть, пропасть (о многихъ). Щоб люде всі, що при Енеї, послизли. Котл. Ен. І. 8. Злії духи, так як мухи, всі уже послизли. КС. 1882. IV. 169.
Скудлити, -длю, -лиш, гл. Взъерошить.
Срібло-злотий, -а, -е. Серебряный съ золотымъ. Червонії черевички на ніжечки, срібло-злотий поясочок на станочок. Н. п.
Тепліти, -лію, -єш, гл. Теплѣть.
Чудородний, -а, -е. = чудернастий. Чудородна людина. Конст. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОНПИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.