Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звонпити

Зво́нпити, -плю, -пиш, гл. Оробѣть, пасть духомъ, смутиться, потерять надежду. Пандар погибель бачив брата, злякався, звомпив, замішавсь. Котл. Ен. V. 73. Не звомпив же й січовик, на п'ядь не одступив і сміло дивиться чоловікові в вічі. Стор. МПр. 10. Всюди про козацьке щастє звонпили. К. ЦН. 277.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНПИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНПИТИ"
Батьків, -кова, -ве Отцовскій, отчій. Батьковії роскошеньки поминулися. Мет. 139. батьків син. Порядочный сынъ порядочнаго отца, любимчикъ отца.
Бездітник, -ка, м. Бездѣтный человѣкъ. Вх. Зн. 2.
Берда, -ди, ж. Стража. Желех.
Кватирний, -а, -е. Квартирный.
Непристойність, -ности Неприличіе. Желех.
Омшаник, -ка, м. Помѣщеніе для храненія ульевъ съ пчелами въ зимнее время.  
Осадкуватий, -а, -е. Приземистый, коренастый. Молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий. Мир. Пов. І. 140.
Повиїжджати, -джаємо, -єш, гл. Выѣхать (о многихъ). Попарувавши (воли) да й повиїжджали. Чуб. V. 1028.
Упоминатися, -наюся, -єшся, сов. в. упімнутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Напоминать, напомнить. 2)чого́ від кого. Желать, требовать, потребовать, что отъ кого. Желех.
Хромий, -а, -е. Хромой. Хрома вівця. Вх. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОНПИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.