Бразолійний, -а, -е. Имѣющій цвѣтъ синяго сандала или окрашенный синимъ сандаломъ. Крашанки бразолійні.
Бузинка, -ки, ж. Ум. отъ бузина.
Дахови́й, -а́, -е́. Кровельный. Сонечко вже по даховому моху красним світом грає.
Завесели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Отдаться веселью.
Зосмілити Cм. зосмілювати.
Кичка, -ки, ж. 1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208. 2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очіпком, чепцем). 3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Лимарь кичку зашиває. 4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. 5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. 6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.
Лю́де, -де́й, мн. 1) Люди. Бог Богом, а люде людьми. Бог судить не так, як люде. От уже й люде трапляються, — от уже й заміж пора — Які там, мамо, люде? — Харько Кабиця. з його люде будуть. Изъ него толкъ будетъ. Я тоді ще бачив, які з його люде будуть. вас за людей мають. Васъ считаютъ за людей, къ вамъ относятся какъ къ людямъ. в людях. Публично, при народѣ. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. 2) Простой народъ. Дивись! пан, а балака, як люде. Чи пани, чи люде? То пани, а ми люде. Ум. людки́. людоньки, людочки. Людоньки! та де в мене гроші взялися? Людочки! як же я злякалась! Ув. людиська, люди́ща. Єсть люде, єсть і людиська (людища).
Наганьби́ти, -блю́, -би́ш, гл. Обругать, осрамить.
Поникнути Cм. поникати.
Чулість, -лости, ж. Чувствительность, нѣжность.