Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звужати
звужатися
звузити
звук
зв'яга
зв'ягель
зв'ягливий
зв'язати
зв'язень
зв'язка
зв'язкий
зв'язок
зв'язувати
зв'язуватися
зв'язь
зв'яка
зв'ялити
зв'ялитися
зв'янути
зга
згад
згадати
згадка
згадувати
згадуватися
згаку
згальмуватися
згамкати
зганити
зганьбити
зганяти
згарбати
згарен
згарець
згарище
згарний
згарцювати
згарь
згарячу
згасання
згасати
згасити
згаснути
згацькати
згашати
згаяти
згвалтувати
згедзкатися
згибати
згибель
згиблий
згибнути
згибти
згидити
згидувати
згинати
згинатися
згинути
згинці
згіддя
згідливий
згідний
згідно
згін
згінний
згірклий
згіркнути
згірний
згірок
згірря
згірш
згірший
згір'я
згладити
згламати
зглевіти
згледіти
зглибити
зглибока
зглобити
зглота
зглотитися
зглузувати
згляд
зглядати
зглядатися
зглядіти
зглядуватися
зглядь
зглянути
згнивати
згнітити
згнічувати
згноїти
згнущатися
зговорини
зговорити
зговоритися
згода
згоджатися
згоджуватися
згодити
згодитися
згодливий
згодний
згодно
згодом
згодування
згодувати
згодя
згодяний
згожатися
згожий
згожуватися
згоїти
згоїтися
згола
зголити
зголоджений
зголодніти
Відхідник, -ка, м. Задній проходъ. Входить з живіт і відходить в одхідник, очищаючи всяку душу. Єв. Мр. VII. 19.
Гаразд Ii, -ду, м. 1) Добро, счастье, благополучіе. Чоловікові мило згадати про давні свої гаразди. Федьк. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю. Гол. І. 263. Живуть собі люде у добрі та в гаразді. 2) гаразди = достатки. Шух. І. 104. 3) на гаразд. Къ добру, кстати. Чи буде це на гаразд?
Гірництво, -ва, с. Горное дѣло, горнопромышленность. Желех.
Глипати, -паю, -єш, гл. = лупати. Галиц. Угор. За обід посядемо, — так і глипа на всіх, як хто ложку до рота несе. Г. Барв. 93.
За́рубка, -ки, ж. Зарубка, насѣчка. Сумск. у. Ном., стр. 300, № 348. Рудч. Чп. 249. Ум. за́рубочка.
Лахманка, -ки, ж. Отрепье, лоскутъ. Вх. Зн. 31.
Нагу́то́рити, -рю, -риш, гл. Наболтать, наговорить пустяковъ.
Онудніти, -ні́ю, -єш, гл. Заскучать, сидя без работы.
Скипень, -пня, м. Сильный холодъ зимою при тихой погодѣ. Уман. у.
Страфитися, -фиться, гл. безл. Случиться. Так ся страфило, що вийшли в нього на той час гроши. Гн. І. 56.
Нас спонсорують: