Вимова, -ви, ж.
1) Выговоръ, произношеніе.
2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч.
3) Отговорка. Ум. вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що?
Відрядити, -ся. Cм. відряжати, -ся.
Вп.... Cм. уп...
Гуркотли́вочка, -ки, ж. Ласкат.: воркующая. Чи забула, голубонько-гуркотливочко, чого бігла сюди?
Зарегота́ти, -чу́, -чеш, гл. Захохотать. Мертвий би, здається, зареготав.
Зацокоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. 1) Застучать учащенно. 2) Заговорить скороговоркой и громко. А бач, бач! зацокотала пані. . Ми йшли побіля вашого двору, — зацокотіли дівчата.
Пахучий, пахущий, -а, -е. Душистый. Хай ваша душка буде між солодкими медами, перед пахучими ладанами. Чебрець — зілля пахуще. Пахуще, як м'ята.
Поприробляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же, что и приробити, но во множествѣ.
Спохмура нар. Изъ подлобья, сурово. Спохмура дивиться.
Хуторни́й, а́, е́. = Хутірський. Муза хуторна незнана.