Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

замаритися
замармузити
замармузитися
замарудити
замасльонити
замастити
замах
замахайло
замахати
замахнути
замахнутися
замаховий
замачати
замашний
замашно
замащувати
замаювати
замаюсити
замаяти
замаячити
замгнути
замекати
замекекекати
замел
замелуватий
замелювати
замелюватися
замережити
замерзання
замерзати
замерзлий
замерзляки
замерзти
замеркотіти
замерлий
замертвіти
замерти
замерхати
замести
замет
замета
заметина
заметистий
заметитися
заметіль
заметличитися
заметушати
заметушитися
замешкати
замивати
замиватися
замиготіти
замигтіти
замизкати
замикання
замикати
замикатися
замилитися
замилитися 2
замилувати 2
замилуватися
замимрити
заминати
заминаха
заминка
замирення
замирити
замиршавий
замискрити
замисл
замислити
замислитися
замисник
замити
замишлівка
замишляти
заміж
заміжжю
заміжжя
заміжний
заміжній
замізкувати
заміль
заміна
замінка
замінний
заміняти
замінятися
замір
замірання
замірати
заміристий
замірити
замірка
заміркуватий
замірок
заміряння
заміряти
замірятися
заміс
замісити
замісто
замістя
замісць
заміський
заміт
замітавка
замітати
замітатися
замітити
замітка
заміткий
замітливий
замітник
замітниця
заміття
замітувати
заміть
замічати
замішанець
Вижирувати, -рую, -єш, гл. Украсить инкрустаціями (металлическими). Шух. І. 306.
Годований, -а, -е. Откормленный. А на апостольськім престолі чернець годований сидить. Шевч. Тілом обросло, як кабан годований. Ном. № 8626.
Лічма́, нар. Счетомъ.
Наді́я, -ді́ї, ж. Надежда. Козак у дорозі, а надія в Бозі. Ном. № 778. надія пе́вна. Твердая надежда, увѣренность. бу́ти при наді́ї. Быть беременной, ожидать родовъ. Волынь. Ум. надієнька, наді́їця. Маю в Бога надієньку, що і сам марно не згинеш. Чуб. Не є мого миленького, моєю сокола, уже моя надіїця інеєм припала. Гол. II. 405.
Несподіваний, -а, -е. Неожиданный; нечаянный. Несподіване лихо. Ном. № 2059.
Притуга, -ги, ж. Затруднительное, тяжелое положеніе, горе, бѣда. У притузі треба знать усячину і дороги щоб не питаться. Ном. № 5839. Да не дай, Боже, притуги, — на мою дитину недуги. Чуб. V. 461. Такі легкодухи, що в радощах та роскошах нема над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90).
Росколивати, -ва́ю, -єш, гл. Расколебать, расшатать.
Салашувати, -шую, -єш, гл. Жить въ шалашѣ. Желех.
Смеркатися, -кається, сов. в. смеркнутися, -кнеться, гл. безл. = смеркати, смеркнути. Як вже смеркалось, повернувся Марко. Стор. МПр. 117.
Труїти, трую́, -їш, гл. Травить, отравлять, давать яду. Чим воно — знає його лиха година — трує, що так зараз і здохне собака. Лебед. у.
Нас спонсорують: