Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

замаритися
замармузити
замармузитися
замарудити
замасльонити
замастити
замах
замахайло
замахати
замахнути
замахнутися
замаховий
замачати
замашний
замашно
замащувати
замаювати
замаюсити
замаяти
замаячити
замгнути
замекати
замекекекати
замел
замелуватий
замелювати
замелюватися
замережити
замерзання
замерзати
замерзлий
замерзляки
замерзти
замеркотіти
замерлий
замертвіти
замерти
замерхати
замести
замет
замета
заметина
заметистий
заметитися
заметіль
заметличитися
заметушати
заметушитися
замешкати
замивати
замиватися
замиготіти
замигтіти
замизкати
замикання
замикати
замикатися
замилитися
замилитися 2
замилувати 2
замилуватися
замимрити
заминати
заминаха
заминка
замирення
замирити
замиршавий
замискрити
замисл
замислити
замислитися
замисник
замити
замишлівка
замишляти
заміж
заміжжю
заміжжя
заміжний
заміжній
замізкувати
заміль
заміна
замінка
замінний
заміняти
замінятися
замір
замірання
замірати
заміристий
замірити
замірка
заміркуватий
замірок
заміряння
заміряти
замірятися
заміс
замісити
замісто
замістя
замісць
заміський
заміт
замітавка
замітати
замітатися
замітити
замітка
заміткий
замітливий
замітник
замітниця
заміття
замітувати
заміть
замічати
замішанець
Бережняк, -ка, м. 1) Вѣтки и куски дерева, валяющіеся на берегу рѣки, выброшенные водою. 2) Заросль на берегу рѣки.
До-Щер́ця нар. До дна, до остатка. До-щерця повибірали воду в колодязі. Харьк. І що взнаю, добродії, все до-щерця роскажу. Сніп. 107.
Заколупи́ти, -плю, -пиш, гл. Ковырнуть. Як глянули на його, то аж серце їх заколупило. ЗОЮР. І. 119.
Зашто́куватися, -куюся, -єшся, гл. Употреблять въ разговорѣ «что» (о великоруссахъ). Отто воно (Псковська) губерня. А говорять так, шо заштокуються. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зобачення, -ня, с. Свиданіе. Желех.
Ли́тра, -ри, ж. Фунтъ. Марія ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу. Єв. І. XII. 3.
Млі́йка, -ки, ж.? Ристю, кониченьки, ристю! Їдемо за користю червоною да млійкою з молодою да невісткою. Маркев. 135.
Мняки́на Cм. м'якина.
Позолотіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться похожимъ на золото, пріобрѣсть цвѣтъ золота, пожелтѣть. Камен. у. Колос позолотів Г. Барв. 147.
Шкодити, -джу, -диш, гл. 1) Вредить, приносить вредъ, убытокъ. Не один козак сам собі шкоду шкодив, що від молодої жінки у військо ходив. ЗОЮР. І. 215. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Ном. № 11954. 2) Проказничать.
Нас спонсорують: