Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

замаритися
замармузити
замармузитися
замарудити
замасльонити
замастити
замах
замахайло
замахати
замахнути
замахнутися
замаховий
замачати
замашний
замашно
замащувати
замаювати
замаюсити
замаяти
замаячити
замгнути
замекати
замекекекати
замел
замелуватий
замелювати
замелюватися
замережити
замерзання
замерзати
замерзлий
замерзляки
замерзти
замеркотіти
замерлий
замертвіти
замерти
замерхати
замести
замет
замета
заметина
заметистий
заметитися
заметіль
заметличитися
заметушати
заметушитися
замешкати
замивати
замиватися
замиготіти
замигтіти
замизкати
замикання
замикати
замикатися
замилитися
замилитися 2
замилувати 2
замилуватися
замимрити
заминати
заминаха
заминка
замирення
замирити
замиршавий
замискрити
замисл
замислити
замислитися
замисник
замити
замишлівка
замишляти
заміж
заміжжю
заміжжя
заміжний
заміжній
замізкувати
заміль
заміна
замінка
замінний
заміняти
замінятися
замір
замірання
замірати
заміристий
замірити
замірка
заміркуватий
замірок
заміряння
заміряти
замірятися
заміс
замісити
замісто
замістя
замісць
заміський
заміт
замітавка
замітати
замітатися
замітити
замітка
заміткий
замітливий
замітник
замітниця
заміття
замітувати
заміть
замічати
замішанець
Бер! Ii меж = бирь. Вх. Зн. 2.
Зголу́бити, -блю, -биш, гл. Взлелѣять. Було тобі знати: вороним конем їздити, хлопця собі зголубити. Гол. І. 2.
Ма́рни́й, -а, -е. 1) Пустой; тщетный, напрасный. У мене син марного слова не скаже. Н. Вол. у. Розгнівався мій миленький та за марне діло. Чуб. Та я прокляв його оселю марну. К. Іов. 11. 2) Худой, болѣзненный на видъ. Сестро ж моя, сестро, сестро дорогая! Ой чого ж ти, сестро, на личку марная? Грин. III. 401.
Обрізан, -на, м. Обрѣзанный еврей. Рк. Левиц.
Оптека, -ки, ж. = аптека. Рудч. Ск. II. 147. О. 1862. І. 52.
Поодурювати, -рюю, -єш, гл. = пообдурювати.
Похопити, -плю, -пиш, гл. Схватить, перенять, воспринять, понять. Він гарного не похопить, а погане зараз. Н. Вол. у. Я йому казав, але він не похопив, та через те й склалось отаке. Н. Вол. у.
Солоно нар. Солоно. Без соли солоно, без круп густо. Ном. № 10074.
Ум'якніти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться мягкимъ. Павлогр. у.
Хист, -ту, м. 1) Способность, дарованіе. Чи ж з його хистом ото зробить. Черк. у. Не з моїм хистом було зробити те, чого бажав. Стор. МПр. 33. тобі́ не хист. Ты не способенъ, не по твоимъ способностямъ. Тобі не хист з Енеєм битись.... ти, бачу, здатний бить собак. Котл. Ен. V. 29. не до твого́ хисту. Не по твоимъ способностямъ. 2) Ограда, защита. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки. Лебед. у.
Нас спонсорують: