Брання, -ня, с.
1) Бранье, дѣйствіе берущаго. Браньом не збіднієш. Солодше брані, як давані.
2) Выдергиваніе, вырываніе льва (при уборкѣ). З ким мені льон брати?... а з свекорком брання — тільки воркотання.
Джє́мори мн. Густой кустарникъ. Воли пасуться низом.... джєморами, — гущавинами з корчів.
Здоро́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Здороваться. Не здоровкайсь, коли ніхто тобі не кланяється.
Нале́жатися, -жуся, -жишся, гл. 1) Належаться. Уже ти в садочку та й належався. 2) = належати 2 — 4. се мені́ нале́житься. Это мнѣ принадлежите, это мнѣ слѣдуетъ.
Опікатися, -каюся, -єшся, сов. в. опекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. Обжигаться, обжечься, опечься. Аж одскочила — ніби вкололась або опеклась.
Привалок, -лку, м. Неподвижная скамья, придѣлываемая къ лежанкѣ.
Причмелити, -лю, -лиш, гл. Ошеломить, озадачить. Братікові аж ложка з рук упала, а я стою мов причмелений.
Рум'ян, -ну, м. = роман. Рум'ян поле покриває, де козак ся проїзжає.
Стопа, -пи́, ж.
1) Стопа, ступня, слѣдъ ноги. Тілько ми поминули, — вони (лисиці) тоді повставали да так стопа в стопу і біжать. Старий показав мені на дві стопи, висічені на тій скелі.
2) Футъ. Пять стопів глини.
Чустрити, -рю, -риш, гл. 1) Бить, сѣчь. Добре чустрить нас дяк і в нашій школі. 2) О дождѣ: лить. Пішов чустрити дощ як з відра.