Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

засмутити
засмуткуватися
засмутніти
засмутувати
засмучати
засмучатися
заснівка
засніжити
засніжитися
засніт
заснітити
засніток
заснічувати
заснічуватися
засновання
засновиґати
засновувати
засновуватися
заснозити
заснулий
заснути
засобок
засов
засоватися
засовгати
засовень
засовець
засовка
засокотати
засолити
засолоджувати
засольщик
засопти
засоптися
засоромити
засоромлювати
засоромлюватися
засохлий
засохляний
засохнути
засохти
заспаний
заспати
заспатися
заспів
заспівати
заспівувати
заспіль
заспокоїти
заспокоювати
заспокоюватися
заспоритися
зассати
зассатися
застав
застава
заставати
заставити
заставка
заставляти
заставлятися
заставний
заставник
заставонька
заставочка
заставщина
застайка
засталитися
засталятися
застанова
застановити
застановляти
застановлятися
застарений
застарцювати
застаршинувати
застати
застаткувати
застебнути
застелити
застеляти
застелятися
застигати
застиглий
застигти
застидити
застилати
застилатися
застібати
застібатися
застібка
застіжечка
застіжина
застіжка
застілля
застілок
застільний
застовбурчитися
застогнати
застолітній
засторонок
засторцювати
засторчити
застоювати
застоюватися
застояний
застояти
застрахати
застрашити
застрашитися
застрекотати
застрелити
застрибати
застривати
застромити
застругати
застругувати
заструпитися
заструплюватися
застрявати
Анталю́з, -за, м. Серебряная монета, получившая, путемъ особыхъ пріемовъ владѣльца ея, чудесную силу возвращаться къ хозяину (въ нар. повѣрьяхъ). Чуб. ІІІ. 23. Cм. інклю́з.
Віддушувати, -шую, -єш, сов. в. віддушити, -шу, -шиш, гл. Отдавливать, отдавить. Віддушувати сир.
Залу́па, -пи, ж. Залупа.
Культивувати, -вую, -єш, гл. Культивировать. Желех.
Нудьгувати, -гую, -єш, гл. = нудитися.
Оковитка, -ки, ж. = оковита. Ум. окови́точка.
Перекидом нар. Перекувыркиваясь. Бич пішов перекидом. Грин. II. 246. іде мені земля́ перекидом. Кружится у меня голова. Славяносерб. у.
Підтягач, -ча, м. Ремень, которымъ сапожникъ притягиваетъ матеріалъ къ колѣну. КС. 1890. VII. 101.
Проносити 2, -шу́, -сиш, гл. Проносить (одежду, обувь). Як зачуєш, ненько, що я тут прилежу, то дай моій подруженці проносить одежу. Грин. III. 559.
Роспістертися, -струся, -решся, гл. Растянуться, распростереться, лечь. Поки дяк коні то роспріг, то попутав, пан-отець відійшов трохи набік і роспістерся на траві. Также расположиться, занять мѣсто: Понакладали отут на столі, що мені ніяк роспістертися ні з чим. Волч. у.
Нас спонсорують: