Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

засмутити
засмуткуватися
засмутніти
засмутувати
засмучати
засмучатися
заснівка
засніжити
засніжитися
засніт
заснітити
засніток
заснічувати
заснічуватися
засновання
засновиґати
засновувати
засновуватися
заснозити
заснулий
заснути
засобок
засов
засоватися
засовгати
засовень
засовець
засовка
засокотати
засолити
засолоджувати
засольщик
засопти
засоптися
засоромити
засоромлювати
засоромлюватися
засохлий
засохляний
засохнути
засохти
заспаний
заспати
заспатися
заспів
заспівати
заспівувати
заспіль
заспокоїти
заспокоювати
заспокоюватися
заспоритися
зассати
зассатися
застав
застава
заставати
заставити
заставка
заставляти
заставлятися
заставний
заставник
заставонька
заставочка
заставщина
застайка
засталитися
засталятися
застанова
застановити
застановляти
застановлятися
застарений
застарцювати
застаршинувати
застати
застаткувати
застебнути
застелити
застеляти
застелятися
застигати
застиглий
застигти
застидити
застилати
застилатися
застібати
застібатися
застібка
застіжечка
застіжина
застіжка
застілля
застілок
застільний
застовбурчитися
застогнати
застолітній
засторонок
засторцювати
засторчити
застоювати
застоюватися
застояний
застояти
застрахати
застрашити
застрашитися
застрекотати
застрелити
застрибати
застривати
застромити
застругати
застругувати
заструпитися
заструплюватися
застрявати
Вислужувати, -жую, -єш, сов. в. вислужити, -жу, -жиш, гл. 1) Прослуживать, прослужить извѣстное время. Дай мені, Боже, цей год вислужить. Н. п. 2) Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. Служив я, дума, год, — вислужив день поля на год. Рудч. Ск. II. 9.
Джорели́стий, -а, -е. Богатый источниками.
Дихті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Скоро и тяжело дышать (въ жаркое время). Дихтять вівці. Н. Вол. у. Дихтить чоловік. Н. Вол. у. Лес вивалив язик і зачав дихтіти. Вх. Лем. 410.
Доступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. доступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Приступать, приступить, подходить, подойти. Що мені тепер на світі робити? Як мені тепер до жінки доступити? Хата. 69. Відьми скільки будуть мучиться..., а до тебе не доступлять. Грин. І. 69.
Підбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. підбити, підіб'ю, -єш, гл. 1) Подбивать, подбить. Одступітеся, вороги, із щасливої дороги, підоб'ють кониченьки ноги. Мет. 288. 2) Дѣлать, сдѣлать подкладку. На козакові шапка бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита. АД. І. 169. він лисом підшитий, псом підбитий. Хитеръ какъ лисица, золъ какъ собака. Ном. № 3052. 3) О тѣстѣ: 4) Окучивать, окучить (растенія). Дівчата... тютюн підбивали. О. 1861. V. 71. Я вдень, до обід, гурки підбивала. Г. Барв. 92. 5) Покорять, покорить, подчинить, поработить. Желех.
Підпідьом! меж. для выраженія крика перепела.
Позабірати, -ра́ю, -єш, гл. Забрать (многое). Усе позабірала, а синій камінець, що батько звелів купити, я й не взяла в Василя. Кв. В слободі позабірають усе. ЗОЮР. І. 110.
Прорізувати, -зую, -єш, сов. в. прорізати, -жу, -жеш, гл. Прорѣзывать, прорѣзать. Прорізав дно у тім брилі. Рудч. Ск. І. 62.
Просияти, -я́ю, -єш, гл. Просіять. Ти, моя зоре, просияєш надо мною. Шевч. 240.
Роздрух, -ха, м. = розрух.
Нас спонсорують: