Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звіку

Зві́ку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом. Ном. № 767.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 132.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІКУ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІКУ"
Дба́тися, дба́юся, дба́єшся, гл. Заботиться о себѣ, обращать на себя вниманіе. А п'яниця та не дбається, йде до церкви, не вмивається. Чуб. V. 591.
Дрібни́стий, -а, -е. = дрібний.
Живи́чний, -а, -е. 1) Смольный. 2) Канифольный. Желех.
Мідя́р, -ра, м. Мѣдникъ. Желех.
Побільшити, -шу́, -ши́ш, гл. Увеличить.
Побубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Побормотать. Побубонить та й замовкне. Харьк.
Попихувати, -хую, -єш, гл. Дымить, куря трубку. Попихують із люльок. КС. 1883. XI. 503.
Порозвеселяти, -ля́ю, -єш, гл. Развеселить (многихъ).
Скумбрія, -рії, ж. Рыба. Скумбрія.
Чистник, -ка, м. Раст. Ranunculus acris L. Анн. 290.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІКУ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.