Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звіку

Зві́ку нар. Съ отриц. не при глаголѣ. Никогда. Зроду-звіку козак не був і не буде катом. Ном. № 767.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 132.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІКУ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІКУ"
Барнак, -ка, м. Загнутый конецъ ґирлиґи, ея деревянный крюкъ. О. 1862. V. Кух. 36. Мнж. 176.
Браговар, -ра, м. Заторный чанъ. Шейк.
Викорінювати, -нюю, -єш, сов. в. викоренити, -ню, -ниш, гл. 1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать съ корнемъ. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками.... так усе викоренила. Г. Барв. 428. 2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки. К. Псал. 17.
Даре́мний, -а, -е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.
Ошанування, -ня, с. Почтеніе. Моє вшанування, ясновельможний грапе! Рудч. Ск. II. 203.
Позалоскочувати, -чую, -єш, гл. Защекотать (многихъ).
Похваляти, -ля́ю, -єш, сов. в. похвали́ти, -лю, -лиш, гл. Одобрительно отзываться, отозваться, хвалить, похвалить, одобрять, одобрить. Те, що треба б не похваляти, а ганити. О. 1861. XI. 103. Яка гарна молода! похваляли деякі. Стор. МПр. 77.
Пошерсть, -ти, ж. = пошесть. Ном. № 8349.
Протуркотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = протуркотати.
Сотникувати, -ку́ю, -єш, гл. Занимать должность сотника.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІКУ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.