Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

змружувати
змудрувати
змулити
змулювати
змунити
змурувати
змусити
змусувати
змусуватися
змутити
змучити
змучитися
змушати
зм'якчити
зм'якшіти
зм'яти
знабочитися
знавати
знавець
знавідитися
знавіснілий
знавісніти
знагла
знагодитися
знадвірній
знадвору
знаджувати
знаджуватися
знадний
знадоба
знадобитися
знадоблятися
знадоб'я
знадтом
знаємість
знайда
знайдибіда
знайдух
знайко
знайомий
знайомісінький
знайомість
знайтися
знак
знакімець
знакімля
знакомий
знакомитель
знакомитий
знакомість
знаменитий
знамено
знаменуватися
знаменята
знамірнтися
знамірятися
знаний
знаник
знання
знарок
знарошне
знаряддя
знарядити
знаряжати
знаскока
знати
знатий
знатися
знатний
знатник
знатниця
знатно
знаття
знатурити
знатуритися
знаха
знахарка
знахарство
знахарський
знахарь
знахарювати
знахід
знахідка
знаходити
знаходитися
знахожати
знахожатися
знахорка
знахоровитий
знахуровитий
значити I
значити II
значитися
значіння
значіння 2
значка
значкий
значковий
значний
значність
значно
значок
знаюка
знаючий
знебачки
знебожитися
знебути
знебутися
зневага
зневажати
зневажливий
зневажливо
зневажний
зневажно
зневіжити
зневіра
зневіритися
зневолення
зневолити
зневолювати
Біляний, -а, -е. О полотнѣ: бѣленый (холстъ). Це сирове полотно, а то біляне. Н. Вол. у.
Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Ном. № 1106. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому. Мет. 306. 2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. ХС. VII. 423. О. 1861. X. 129. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи. Зміев. у. 3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Деручки́й, -а́, -е́. Умѣющій ловко вскарабкиваться. Конст. у.
Зблякува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Поблекнуть. Біле личко не зблякує, а ні чорні брови. Гол. І. 314.
Здорове́зний и здорове́нний, -а, -е. Ув. отъ здоро́вий.
Небіжчик, -ка, м. 1) Покойникъ. 2) Бѣдняжка.
Підкормити, -ся. Cм. підкормлювати, -ся.
Повтишкувати, -кую, -єш, гл. Втолкнуть (многихъ). Не спить Сатанаїл з першими янголами, темнішими, да радиться, щоб Бога і тіх янголів у воду повтишкувати — повпихати. Чуб. І. 144.
Притруд, -ду, м. = підбій 3. Вх. Пч. І. 5. Cм. набій.
Пуперник, -ка, м. Карликъ. Вх. Уг. 264.
Нас спонсорують: