Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

змружувати
змудрувати
змулити
змулювати
змунити
змурувати
змусити
змусувати
змусуватися
змутити
змучити
змучитися
змушати
зм'якчити
зм'якшіти
зм'яти
знабочитися
знавати
знавець
знавідитися
знавіснілий
знавісніти
знагла
знагодитися
знадвірній
знадвору
знаджувати
знаджуватися
знадний
знадоба
знадобитися
знадоблятися
знадоб'я
знадтом
знаємість
знайда
знайдибіда
знайдух
знайко
знайомий
знайомісінький
знайомість
знайтися
знак
знакімець
знакімля
знакомий
знакомитель
знакомитий
знакомість
знаменитий
знамено
знаменуватися
знаменята
знамірнтися
знамірятися
знаний
знаник
знання
знарок
знарошне
знаряддя
знарядити
знаряжати
знаскока
знати
знатий
знатися
знатний
знатник
знатниця
знатно
знаття
знатурити
знатуритися
знаха
знахарка
знахарство
знахарський
знахарь
знахарювати
знахід
знахідка
знаходити
знаходитися
знахожати
знахожатися
знахорка
знахоровитий
знахуровитий
значити I
значити II
значитися
значіння
значіння 2
значка
значкий
значковий
значний
значність
значно
значок
знаюка
знаючий
знебачки
знебожитися
знебути
знебутися
зневага
зневажати
зневажливий
зневажливо
зневажний
зневажно
зневіжити
зневіра
зневіритися
зневолення
зневолити
зневолювати
Загу́татися, -таюся, -єшся, гл. Зазѣваться; забыть объ окружающемъ при видѣ чего. Загутався, як таку красоту побачив. Вх. Зн. 19.
Земля́чка, -ки, ж. Землячка.
Зуб, -ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. ІІ. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. взяти на зуби кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. І. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) вовчі зуби. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. Ум. зубик.
Мета́л, -лу, м. Металлъ. Дещо. К. Бай. 153. Ком. II. 65.
Обітря, -ря, с. = обвітря (Квітки) напували пахощами обітря. Мир. ХРВ. 61.
Проріст, -росту, м. Всходы.
П'ятнадцятеро числ. Пятнадцать человѣкъ, штукъ. Не багато ззів — п'ятнадцятеро хліба. Грин. II. 270.
Спустошувати, -шую, -єш, сов. в. спусто́шити, -шу, -шиш, гл. Опустошать, опустошить. Чуб. III. 157. Край був спустошений. К. Хм. 96. Замок геть спустошили. Драг. 80. Ой зеленая дубруівонько, та нащо ж тебе рано спустошено, що траву на сіно покошено? Грин. III. 84.
Тузяка, -ки, м. Ув. отъ туз.
Чекарь (ря, м? рі, ж?). Маленькія дѣти. Борз. у. Чекарь так дякує після їжі, як нема старших і найпаче, як у кожного був свій хліб. Ном. № 12079.
Нас спонсорують: