Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звінка

Зві́нка, -ки, ж. 1) Карта бубновой масти. 2) Раст. Campanulae. Вх. Пч. І. 9.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 132.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІНКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІНКА"
Ваник, -ка, м. Родъ куртки. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Дерни́ця, -ці, ж. 1) Четвероугольникъ вырѣзаннаго для корма маленькихъ гусей дерна. 2) Доска. Ой і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428.
Дружби́ненько, -ка, м. Ум. отъ дружба.
Негідний, -а, -е. 1) Недостойный. 2) Негодный, мерзкій. Бодай лиш не мати дитину негідну. Гол. III. 454.
Палочник, -ка, м. Раст. Typha angustifolia L. ЗЮЗО. I. 140.
Покорити 2, -ся. Cм. покоряти, -ся.
Поломінь, -ні, ж. Пламя. Робім ся огньом. Яков ти поломінев будеш? Драг. 266. Іван палахнув наче та поломінь. Федьк.
Принц, -ца, м. Принцъ. Драг. 264. На тім весілю принци з єнчих землев били. Драг. 265.
Саморослий, -а, -е. О землѣ: грунтъ, нетронутая почва. Тут нема вже чого далі й копати: пішла саморосла земля. Брацл. у.
Тюрю меж., выраж. стукъ экипажа при ѣздѣ. Я з своїм дідом коли схочу то поїду: чи пізненько, чи раненько — тюрю, тюрю помаленьку. Чуб. IV. 493.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІНКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.