Горди́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Гордиться.
Жджок, -ка, м. Землеройка, Sorex.
Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. у поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Заняла я коровиці, на росу погнала. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає.
Качур, -ра, м.
1) Селезень. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. А качечка випливає з качуром за ними, ловлять ряску, розмовляють з дітками своїми. Дикий качур все на воді і днює, й ночує.
2) Рабочій, перевозящій грузъ на тачкѣ. Ростовъ-на-Дону. Ум. качурик. Зморозь того качурина, нехай качка кваче. Ув. качурина. Заріж, сину, качурину, нехай качка кваче.
Людя́ка, -ки, ж. Ув. отъ людина. Человѣчина.
Окраєць, -йця, м. Горбушка хлѣба. Ззів окраєць хліба. Ум. окрайчик.
Опалка, -ки, ж.
1) Мѣшокъ для кормленія лошадей въ дорогѣ овсомъ, — подвѣшивается къ мордѣ лошади, у отверстія его, въ края зашиты двѣ палки.
2) Корзина, плетенка.
3) = опалачка.
Паламарка, -ки, ж. Жена пономаря. Скажу Гальці й титарівні, скажу й паламарці.
Пушити, -шу́, -ши́ш, гл.
1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню.
2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме.
Цокотнеча, -чі, цокотня, -ні, ж.
1) Рѣзкій и быстрый стукъ.
2) Стрекотаніе.
3) Быстрый разговоръ. Зостались без Масі тільки вдвійзі мати з дочкою, та ще й разом після весільного гомону, після її цокотні.