Дзи́ґа, -ґи, ж. 1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Біга як дзиґа. 2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.
Залива́ння, -ня, с. Заливаніе.
Меньо́к, -нька, м. = мень.
Піля пред. = біля. Піля дороженьки сяду.
Плита, -ти, ж. Плита. Долівка камінням виложена, плитами.
Погримати, -маю, -єш, гл. = погрімати.
Подоїти, -дою́, -їш, гл. Подоить. Іди, корови дій, що від батька нагнала. — Я ті подою, що в тебе застала.
Роговий, -а, -е. 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова худоба. Рогатый скотъ. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую.
Укапати Cм. укапувати.
Чини, -нів, мн. 1) Мѣсто, гдѣ перекрещиваются нити основы. 2) Колышки въ сновалкѣ, при помощи которыхъ дѣлаются чини
