Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
Відлежувати, -жую, -єш, сов. в. відлежати, -жу, -жиш, гл. Пролеживать, пролежать, лежать извѣстное время.
Лихосло́вити, -влю, -виш, гл. Сквернословить, браниться. Казав, щоб не їли м'ясного, не лихословили, ходили до церкви.
Незвичайний, -а, -е. 1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Тільки вип'є що незвичайне — то й знову хвороба.
2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово?
Перебігати, -гаю, -єш, гл. О собакахъ, волкахъ: закончить періодъ течки. Сука вже перебігала.
Поїзжати, -жаю, -єш, гл. Ѣздить, разъѣзжать. Дев'ятеро коней водить, на десятім поїзжає. Наш папочок молоденький на конику поїзжає, до двору женчиків займає.
Поколихнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Покачнуться, пошатнуться.
Сметанка, -ки, ж. Ум. отъ сметана.
Схлипування, -ня, с. Всхлипываніе. Ділу ніч тільки й чутно було її глибоке зітхання, її гірке схлипування.
Чутний, -а, -е. 1) Слышный. Хороша чутка далеко чутна, а погана ще дальше.
2) Чуткій. Чутний я на ніс.