Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здешевити
здешевіти
зджолґати
здибати
здибатися
здибочки
здивитися
здивлятися
здиво
здивовижений
здивувати
здивуватися
здимати I
здимати II
здиматися I
здиматися II
здиміти
здиняти
здирати
здиратися
здирливий
здирник
здирок
здирство
здирця
здирщина
здискредитувати
здитинитися
здитиніти
здих
здихавичитися
здиханка
здихання
здиханочка
здихати
здихатися
здихнути
здичавіти
здичіти
здіб
здібний
здібність
здігнати
здідькатися
здіжитися
здіжуватися
здіймати
здійматися
здіймити
здіймитися
здійняти
здір
здіяти
здіятися
здмухнути
здмухувати
здоба
здобаритися
здобиток
здобич
здобичний
здобичник
здобичній
здобишник
здобіль
здобритися
здобріти
здобуванина
здобувати
здобуватися
здобути
здобуток
здовга
здовжити
здовольнити
здогад
здогадати
здогадувати
здогадуватися
здоганяти
здогін
здогнати
здогонити
здогонки
здоїння
здоїти
здойма
здоймити
здолати
здолинок
здоліти
здоптати
здоров
здоровань
здоровезний
здоровенний
здоровенький
здоровесенький
здоровець
здоровецький
здоровий
здоровило
здоровити
здоровіти
здоровкання
здоровкати
здоровкатися
здоровлючий
здоровля
здорово
здоров'я
здорожити
здорожити 2
здорожитися
здорожіти
здохленина
здохлий
здохлина
здохляк
здохлятина
Горшкови́й, -а́, -е́. Горшечный. Глина горшкова. Вас. 177.
Діву́ля, -лі, ж. Грубо-ласк. Дѣвушка. Не для тебе я зросла красная дівуля. Гол. І. 209.
За́купня, -ні, ж. Покупка. Потім і закупня пішла... Роспродав усі села. ЗЮЗО. І. 301.
Мали́зна, -ни, ж. Малость.
Пороспинати, -наю, -єш, гл. То-же, что и розіп'ясти, но во множествѣ.  
Родитися, -джу́ся, -дишся, гл. Родиться. Ще той не родився, щоб усім догодив людям. Ном. № 4600. Сійся, родися, жито-пшениця, всіляка пашниця. Ном. № 347.
Танцювати, -цю́ю, -єш, гл. Танцовать. Чи танцювать, то й ушкварять, аж земля трясеться. Шевч.
Цапки, цапком, нар. На дыбы, на заднія ноги. Кінь став цапки. Чуб. VII. 576. Цапком став. Ном. № 3391.
Чумачка, -ки, ж. 1) Промыселъ чумачества. Рудч. Чп. 256. 2) Жена чумака. Ходить чумак по дорогах, а чумачка сидить дома. Чуб. V. 496.
Штаґа, -ґи, ж. 1) Приспособленіе, при помощи котораго кожевникъ развѣшиваетъ кожу надъ чаномъ. Вх. Зн. 83. 2) Въ мельницѣ: деревянный брусъ, въ который вставляется конецъ веретена шестерни. Черн. у., Сумск. у.
Нас спонсорують: