Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здешевити
здешевіти
зджолґати
здибати
здибатися
здибочки
здивитися
здивлятися
здиво
здивовижений
здивувати
здивуватися
здимати I
здимати II
здиматися I
здиматися II
здиміти
здиняти
здирати
здиратися
здирливий
здирник
здирок
здирство
здирця
здирщина
здискредитувати
здитинитися
здитиніти
здих
здихавичитися
здиханка
здихання
здиханочка
здихати
здихатися
здихнути
здичавіти
здичіти
здіб
здібний
здібність
здігнати
здідькатися
здіжитися
здіжуватися
здіймати
здійматися
здіймити
здіймитися
здійняти
здір
здіяти
здіятися
здмухнути
здмухувати
здоба
здобаритися
здобиток
здобич
здобичний
здобичник
здобичній
здобишник
здобіль
здобритися
здобріти
здобуванина
здобувати
здобуватися
здобути
здобуток
здовга
здовжити
здовольнити
здогад
здогадати
здогадувати
здогадуватися
здоганяти
здогін
здогнати
здогонити
здогонки
здоїння
здоїти
здойма
здоймити
здолати
здолинок
здоліти
здоптати
здоров
здоровань
здоровезний
здоровенний
здоровенький
здоровесенький
здоровець
здоровецький
здоровий
здоровило
здоровити
здоровіти
здоровкання
здоровкати
здоровкатися
здоровлючий
здоровля
здорово
здоров'я
здорожити
здорожити 2
здорожитися
здорожіти
здохленина
здохлий
здохлина
здохляк
здохлятина
Бистрий, -а, -е. 1) Скорый, быстрый, стремительный. Перебреду бистру річку. Мет. 83. Підмила корінь бистра вода. Н. п. 2) Проворный. Повибігали якісь панночки куці та бистрії як сороки. МВ. І. 112. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен. 3) бистрий на очі. Быстроглазый, шустрый. Була у нас жінка, — знаєте, все бісики пускала — така собі бистра на очі. Волч. у. дивиться бистрим оком. Внимательно смотритъ. МВ. ІІ. 107. 4) бистрий на розум. Сметливый, сообразительный. Ум. бистренький, бистресенький.
Відправа, -ви, ж. 1) Богослуженіе, служеніе. Кончилась відправа, вона (панночка) пішла з церкви. Рудч. Ск. II. 47. Попи добилися копійки і за одправи принялись. Мкр. Г. 70. відправу правити, чинити. Служить (въ церкви). Почали велику одправу правити. Рудч. Ск. II. 31. Сліпий старець чинить у дому Божому одправу. МВ. І. 16. 2) Отпускъ. Козак молоденький о відправу просить: «пусти ж мене, пане, звідси на Волиня». Гол. І. 104.
Жи́течко, -ка, с. Ум. отъ жито.
За́йвий, -а, -е. Лишній. Левиц. Пов. 22. Давай вони зерном ділиться. От одно зерно та зайве було. Рудч. Ск. І. 141. За́йва мо́ва. Лишнія слова. О, я зайвої мови не люблю. Черк. у. За́йва годи́на. Свободное время. Як матиму зайву годину, — зайду.
Кадук, -ка, м. 1) Родъ болѣзни. За твоє добро кадук тобі в ребро. Посл. Закр. 2) Дьяволъ, чортъ. «Народъ называетъ чертей слѣдующими именами: кадук, дідько, болотяник»... Чуб. І. 191.
Кізлик, -ка, м. Отгородка на чабанской арбѣ для топлива. Мнж. 182.
Невжиточно нар. Нельзя ужиться. Покійниця боялась жить у тім дворі, боялась брата чоловікового, все було каже: «мені невжиточно там жить», бо він нападавсь усе на неї й на її чоловіка. А далі, бач, її й убито. Новомоск. у.
Прямувати, -мую, -єш, гл. 1) Идти напрямикъ. Ні направо, ні наліво світ ніколи не звертає, а так собі наперед усе й прямує. Ком. II. 38. 2) Направляться. Товариство на Січ прямувало. Шевч. 259. 3) Клониться. Куди воно йдеться і до чого воно прямує? Левиц. Пов. 73.
Розрив, -ву, м. Раст. Impatiens noli tangere L. ЗЮЗО. I. 125. розрив-трава — въ народныхъ вѣрованіяхъ: трава, обладающая свойствомъ разрывать. Чуб. 1. 66. Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тілько притулимо, дак ік нечистому й пороспадаються. К. ЧР. 400.
Ча меж. 1) Крикъ на воловъ: а) направо. Вх. Лем. 403. Kolb. І. 65. (Буковина). б) Налѣво. Kolb. І. 65. (Покутье). в) Тише! КС. 1898. УН. 43. 2) Крикъ на лошадей: но! Cм. чала. Балтск. у.
Нас спонсорують: