Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звіздяненький

Звіздяне́нький, -а, -е., Ум. отъ звіздяний.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 132.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІЗДЯНЕНЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІЗДЯНЕНЬКИЙ"
Друкваниця, -ці, ж. Юбка изъ синей выбойки. Вх. Лем. 411.
Дуба́рь, -ря́, м. Большой дубъ. Дубарі товстелезні. Конст. у.
Клепання, -ня, с. 1) Кованіе. 2) Отбиваніе молоткомъ косы.
Половинниця, -ці, ж. 1) Сортъ плахти. Черниг. у. 2) Та, которая все уменьшаетъ на половину (переполовинює?) Встрѣч. въ уменьшит. формѣ въ слѣдующей пословицѣ: Винничка — всьому половинничка, млиночок — всьому віночок. Ном. № 14017.
Пообкошуватися, -шуємося, -єтеся, гл. Окончить косьбу (о многихъ).
Поперемагати, -гаю, -єш, гл. То-же, что и перемогти, но многихъ.
Попрутикувати, -ку́ю, -єш, гл. Сдѣлать прутик. Оце вже тобі сорочку попрутикувала і позубцювала в поділках. Кіевск. у.
Потовкмачити, -чу, -чиш, гл. = потовкти. Хома думав, що ще трохи його потовкмачив, — принявсь лежачого шкварити. Кв. (О. 1861. V. 22).
П'ятипиришниця, -ці, ж. Родъ болѣзни (накожной?) на рукахъ. ХС. VII. 416.
Хлопчик, -ка, м. 1) Ум. отъ хлопець. 2) Подставка въ дышлѣ воловьяго воза (війї), чтобы оно не могло совсѣмъ опуститься на землю. Рудч. Чп. 250. 3) У гребенщиковъ: палка съ нарѣзками, поддерживающая роговую пластинку на верстакѣ во время строганія. Вас. 164.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІЗДЯНЕНЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.