Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Зако́нний, -а, -е. Законный. зако́нне сло́во, зако́нні ре́чі. Обрядовыя выраженія, обязательныя при народныхъ обрядахъ, напр. свадебныхъ. Говорили старости законні речі про куницю. Поки староста се законне слово казав, Маруся у кімнаті все поклони била, щоб батько оддав її за Василя.
За́лісок, -ску, м. Опушка лѣса. Приходить на залісок, — аж вовчиця з вовченятами грається.
Їстивний, -а, -е. = їстовний.
1) Тут і їстивне і випити.
2) Сіно у мене їсти́вне.
Кудлати, -лаю, -єш, гл. Взъерошивать. Магирку зцуплю, волосся кудлаю.
Неповоротний, -а́, -е́ Неповоротливый.
Нирнути Cм. ниряти.
Печалитися, -люся, -лишся, гл. Печалиться = журиться.
Свій, своя, своє́, мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. як не свій хо́дить. Самъ не свой. я прибіг не своїми. Я бѣжалъ безъ памяти.
Стикати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Смыкать. Сії ночі й очей не стикав.
2) Сходиться, смыкаться. Кінці з кінцями не стикають. Cм. стикатися 2.
3) Сваливать, сворачивать. Все на його стикає. Кажу: йди в поле, а він стикає на Петра, — нехай той іде.