Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

задирак
задирака
задиракуватий
задирати
задиратися
задирга
задиркуватий
задирливий
задирчастий
задих
задиханий
задихатися 1
задихатися 2
задихливий
задишливий
задівати
задіватися
заділитися
заділувати
задіти 2
задіяний
задки
задкувати
задля
задлятися
задмухати
заднити
задниця
задній
задніпров'я
задніпрянець
задніпрянський
заднянка
задобід
задобіддя
задобідній
задобре
задовбати
задовбувати
задовжатися
задовжитися
задовіл
задоволення
задовольнити
задовольняти
задоїти
задок
задосить
задощитися
задрати
задратувати
задриґати
задристати
задристатися
задріботіти
задріжати
задрімати
задріматися
задрімнути
задріпа
задріпанець
задріпаний
задріпанка
задріпати
задріпувати
задріпуватися
задробити
задрочитися
задруге
задрьопаний
задубити
задубіти
задублювати
задублюватися
задубти
задувати
задувка
задудніти
задум
задума
задуманий
задуманість
задумати
задумливий
задумувати
задумуватися
задумшливий
задунайський
задурити
задуркати
задурювати
задути
задутий
задутися
задуха
задушити
задушитися
задушний
задушник
задушниця
задуявка
задьор
задьорний
задякувати
заєдно
заєць зайця
заєчка
зажадати
зажаліти
зажалкувати
зажарити
зажарітися
зажартий
зажартість
зажартувати
зажати
зажахтіти
зажвакати
заждати
зажевріти
Бенкетарь, бенькетарь, -ря, м. Гуляка, любитель пировъ. Пани поробились домонтарями, бенкетарями. К. Гр. Кв. 10.
Дітво́ра, -ри, ж. соб. Дѣти, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.
Жни́ва́, жнив, ж. мн. 1) Жатвенный сборъ. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, — будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV. 2) Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать. Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. 3) Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Камен. у.
Мерзлякува́тий, -а, -е. Чувствительный къ холоду.
Овеченька, овечечка, -ки, ж. Ум. отъ вівця.
Поведінка, -ки, ж. = поведенція. Чи й у вас, як у нас, така поведінка: за копійку сто парубків, за сто рублів дівка. Грин. III. 649. Така у нас поведінка, що мусять підпарубочі ватажним парубкам коней подати. Федьк.
Пожиткувати, -ку́ю, -єш, гл. Пользоваться.
Роговий, -а, -е. 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова худоба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285.
Селянка, -ки, ж. Поселянка, крестьянка. Ум. селяночка. Да із села да селяночка, а із міста міщаночка. Мет. 162.
Упинчатися, -чаюся, -єшся, гл. Хлопотать, добиваться, Шкода! не впинчайся за ним. Черк. у. Я б і не впинчався, бувши тобою, за чорзна-чим. Черк. у.
Нас спонсорують: