Виносити 1, -шу, -сиш, сов. в. винести, -несу, -сеш, гл.
1) Выносить. І утоплену Ганнусю на берег виносить. Де не просять, там києм виносять. О, щоб їх вихром винесло.
2) Вырывать, вырвать. Зайшов (чорт) ззаду, та шпичкою й виніс те око. Гледи, шоб вона (відьмина сорочка) печі не рознесла, — дай я спалю. Та пішли на город, викопали кабицю. Як запалили, так ту кабицю й винесло.
3) О денежномъ счетѣ: составлять, составить. Вам треба заплатить за поле.... 18 карб. 90 коп., та за город 5 карб. 10 к., до на рік винесе 24 карб.
Запропа́сти, -ся. Cм. запропадати, -ся.
Зсунути, -ся. Cм. зсовувати, -ся.
Кацапський, -а, -е. Великорусскій.
Коба, -би, ж.
1) Капюшонъ въ верхней одеждѣ (в опанчі, кобеняку). Здорові! привітався він, скидаючи разом з кобою й шапку.
2) Рыба: Golio fluviatilis.
Палінка, -ки, ж. = паленка. Руки, ноги гріти, палінки ся напити. Ум. паліночка.
Продзеленькати, -каю, -єш, гл. Прозвенѣть.
Скрутний, -а, -е. Затруднительный, тяжелый, стѣснительный.
Смотріти, -рю́, -ри́ш, гл. = гледіти. Смотри кінця кожній справі.
Степний, -а, -е. Способный, умѣющій. Моя ще цицьку тіки сце, а їсти не степна.