Вікодавній, -я, -є. Древній, очень старый. Це дід вікодавній.
Гемонів, -нова, -ве Принадлежащій демону. Бранное слово.
Їхати, -їду, -деш, гл. Ѣхать. Хто їде, той не йде, хто робить, — не гуляє. Сивим конем їде. Їхав верхи пан хорунжий. Така зіма, що не знаєш, чи возом, чи саньми їхати. Спершу машиною їхати, а далі вже кіньми до села. Морем три дні їхали.
Повоскове, -во́го, с. Подать съ улья пчелъ.
Поспівати I, -ва́ю, -єш, сов. в. поспіти, -пію, -єш, гл.
1) Созрѣвать, созрѣть. Поспіють яблука. Козакова пшениця поспіла.
2) Успѣвать, успѣть. Поспієш з козами на торг. Ой умер син у неділю вранці, нелюба невістка в обідню годину, та й не поспіла в одну домовину.
3) = постигати, постигнути 3. Ні кадила, ні світила, — отак мене смерть поспіла.
Постолище, -ща, м. Ув. отъ постіл.
Тарахкати, -каю, -єш, гл. Стучать, ударять, грохотать. Тепер собі тарахкай із гармат.
Тучка, -ки, ж. Ум. отъ туча.
Шишак, -ка, м. Шлемъ, каска.
Шкіродравець, -вця, м. Разрывающій или обдирающій шкуру. Въ шутливомъ величаніи является эпитетомъ сапожника: Величаєм, тя, великий шкіродравче шевче.