Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зашпунтуватися
зашрубувати
заштабувати
заштовхати
заштокати
заштокуватися
заштрикати
заштурмовувати
зашубортати
зашугати
зашукувати
зашулити
зашуміти
зашумотіти
зашумувати
зашушукати
защавити
защебетати
защедрувати
защекнути
защеміти
защепити
защипувати
защита
защитити
защищати
защіпати
защіпка
защіпляти
защіпнути
защокати
за-що-раз
заюдовити
заюк
заюрити
заюртуватися
заюхторитися
заюшити
заюшитися
заява
заявити
заявляти
заякати
заякоритися
заяловіти
заялозений
заялозити
заялозитися
заян
заянець
заяринитися
заяровувати
заяровуватися
заясля
заятрення
заятрити
заятритися
заяць
заячати
заячий
заячина
збабити
збабіти
збабратися
збабчений
збава
збавитель
збавити
збавлення
збавляти
збавлятися
збагатити
збагатитися
збагатіти
збагнітувати
збагнути
збайдужіти
збалакатися
збаламутити
збан
збандірувати
збанка
збанкрутитися
збанок
збаночок
збантурити
збанувати
збаня
збармувати
збахтати
збачати
збаяти
збезумитися
збезчестити
збентежити
збентежувати
збентежуватися
зберегти
зберігати
збершніти
збесідувати
збивання
збивати
збиватися
збивач
збит
збити
збиткувати
збиткуватися
збитний
збитниця
збиток
збитошник
збіг
збігати 1
збігати 2
збігатися 1
збігатися 2
збігленя
збіглий
Ґонти́на, -ни, ж. Одна штука кровельнаго теса. Желех.
Епнтафія, -фії, ж. Эпитафія. Шрам, розглядуючи ту горорізьбу да читаючи епитафії, засмутився душею. К. ЧР. 101.
Лі́чений, -а, -е. 1) Считанный. Вовк і лічене хапає. Ном. № 11104. 2) Лѣченый. На ліченому коні не наїздишся. Ном. № 5249.
Лужо́к, -жка, м. Ум. отъ луг.
Наслідування, -ня, с. Подражаніе. Желех.
Обихідка, -ки, ж. = обіхідка. Може якого шага уторгував би, то й було б на обихідку. Рудч. Ск. II. 25.
Осичаний, -а, -е. = осиковий. Ніяк не доступимо до осичаного прикілка. Грин. І. 70.
Охиза, -зи, ж. Мокрая вьюга, мятель. Мнж. 188. Охиза поїхала. Ном. № 628. Приходить (зіма) в село страшною хуртовиною, приводить за собою своїх діток — хизи й охизи та... морози. Мир. ХРВ. 125.
Подалеко нар. Далековато, довольно далеко. Чи далеко до того села? — Подалеко. Черниг. у. Далеко вам ходити? — Та подалеко. Черниг. у.
Проквиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. проквили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. 1) Плакать, стонать, простонать. 2) Кричать, прокричать (преимущественно жалобно. О нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ). АД. I. 185. Вовки-сіроманці квилять-проквиляютъ. Мет. 443. Там сидить ясен сокіл-білозерець, жалобненько квилить-проквиляє. АД. I. 190.
Нас спонсорують: