Горо́бчик, -ка, м. 1) Ум. отъ горобець. 2) Родъ дѣтской игры.
Дармо́й, -мо́ю, м. Рѣшето съ большими отверстіями.
Задзігори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Быстро заговорить. Так задзігорила язиком, що він ледві встиг розібрати ті слова.
Зарі́вно, нар. Поровну, ровно, наравнѣ; одинаково; все равно. Укупі грались (панич та лакей — діти) і усе у них зарівна. Каждого зілля узяти зарівно. Вона ділить все зо мною — зарівно щастя з бідою. Йому зарівно, чи дома, чи ні. Коли не Галя, то хай і... Варвара буде, а я зарівно пропав, бо не буду любити.
Католицтво, -ва, -е = кателицьтво.
Лопуши́стий, -а, -е. Широколистый. Корнем коренистая, листом лопушистая.
Мня́кшати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться мягче. Залізо в огні і під молотом м'якшає.
Неласка, -ки, ж. Немилость, неблаговоленіе.
Причівок, -вка, м. = причілок 1. Коло тої, каже, школи зробили причівки.... А на тотих причівочках зробила ожина. Ум. причівок.
Шамряти, -ряю, -єш, гл.
1) = шамрити.
2) сумління шамряє. Совѣсть не чиста. Радіють всі; хиба той мовчав, в кого сумління шамряло, бо трясся, що й йому може доведеться.
