Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завертка
завершати
заверюха
заверяйка
завеселитися
завести
завечеріти
завечоріти
завештатися
завжде
завжденний
завжди
завждішній
завздалегідь
завздовж
завзятий
завзятися
завзятість
завзято
завзяток
завзяття
завивайка
завивайлечко
завивайло
завивання I
завивання II
завивати I
завивати II
завиватися
завивка
завида
завидити
завидіти
завидка
завидки
завидливий
завидна
завидний
завидник
завидниця
завидно
завидощі
завидувати
завидущий
завидько
завидющий
завикати
завилювання
завилювати
завиляти
завина
завинитель
завинити
завиніння
завиноватитися
завиноватіти
завинперитися
завинувати
завинути
завинутися
завинятко
завиритися
зависати
зависка
завискотіти
зависливий
зависнути
зависти
зависть
завитання
завитати
завити I
завити II
завитка
завиття
завихіль
завихоритися
завихрити
завихтуритися
завичити
завичка
завищати
завівати
завід
завідати
завідка
завідній
завідня
завідомити
завідомляти
завідування
завідувати
завідця
завідь
завідьмувати
завіжкати
завіз
завізненько
завізний
завізник
завізно
завій
завійка
завійна
завійниця
завійтуватися
завікувати
завількуватий
завірити
завірки
завірчування
завірчувати
завірчуватися
завірюха
завірюшливий
завіряти
завіс
завіса
завісити
завіска
А-а, меж. Дѣтск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
Мушке́т, -та, м. Мушкетъ. Іде козак в Україну, мушкет за плечима. Чуб. V. 86. Ув. мушкетюга.
Орсак, -ка, м. 1) Страна. Тільки орсак проходили, а білий світ не виділи. АД. І. 87. 2) Дорога вымощенная, шоссе. Вх. Зн. 44.
Пластун, -на, м. 1) Кубанскій козакъ, несущій сторожевую и развѣдочную службу и въ то-же время занимающійся охотой и рыбной ловлей. Поп. 240, 241. О. 1862. I. Кух. Пластуни, 61. 2) = пластовець.
Погуторити, -рю, -риш, гл. Поговорить, поболтать. Ідіть, тітко, посидимо, погуторимо. Мир. Пов. І. 140.
Порозліплювати, -люю, -єш, гл. Разлѣпить слипшееся (во множествѣ).
Порозумнійшати, -шаю, -єш, гл. = порозумнішати.
Хмельничанин, -на, м. Козакъ изъ войска Б. Хмельницкаго. К. Дз. 27.
Чатівницький и чатовницький, -а, -е. Сторожевой, караульный. Чатівницька купа. К. ЦН. 30.
Чогось 1) Род пад. отъ щось. Дітвора змагається: чогось не поділили. МВ. І. 23. 2) Какъ нар. Отчего-то, почему-то. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко? Котл. Н. П. 361. Чогось обойко невеселі. МВ. ІІ. 23.
Нас спонсорують: