Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зуздріти
зуздрітися
зузити
зузулина
зузуля
зукрасити
зукрашати
зумати
зумисне
зумитися
зуміти
зуміти 2
зумітися
зумлятися
зумогти
зумрати
зумствувати
зуніятити
зуноватися
зупин
зупинити
зупинка
зупиняти
зупинятися
зуповний
зуривочний
зуритити
зурка
зурочення
зурочити
зусилля
зусім
зуски
зуспитися
зуспіт
зуспіти
зустрівати
зустріватися
зустріч
зустрічати
зустрічатися
зустрічний
зух
зухвалий
зухвальство
зуховатий
зучати
зучатися
зцапіти
зціджувати
зцілення
зцілити
зціліти
зцілющий
зціляти
зцілятися
зціпити
зціпіти
зціплювати
зцупити
зцуплювати
зцуратися
зцяцькувати
зчалити
зчарувати
зчаста
зчезати
зчепити
зчепурити
зчервоніти
зчесати
зчинити
зчиняти
зчинятися
зчистити
зчисток
зчищати
зчіплювати
зчіплюватися
зчісувати
зчорніти
зчохом
зчудуватися
зшивати
зшилити
зшити
зшиток
зшпортати
зшукати
зшукатися
зшукувати
зшумати
зюбрій
зюзник
зюзя
зюрити
з'юртуватися
зяб
зябля
зябра
зябрій
з'ява
зяви
з'явитися
з'являтися
з'язувати
з'язуватися
з'ясирити
з'яструбіти
з'ясувати
зятенько
зяти
зятів
зятній
зять
зятько
зяяти
Басарабія, -бії, ж. 1) Бессарабія. Три нарубки пішли на Басарабію зароблять. Рудч. Ск. І. 198. 2) іти на бесарабію, кромѣ прямого значенія: быть бродягой, находиться въ бѣгахъ. Шейк.
Глинець, -нця, м. Аллюминій. Желех.
Жидови́н, -на, м. = жид. Ішла Марія крутим бережком, зостріло її три жидовини. Чуб. ІІІ. 343.
Зжоло́бити, -блю, -биш, гл. Покоробить. Так його й зжолобило, аж носом закрутив. Стор. І. 176.
Зміцніти, -ні́ю, -єш, гл. Укрѣпиться, сдѣлаться сильнымъ.
Мовча́н, -на, м. 1) = мовчак. О. 1861. X. Шевч. 16. 2) = мовчанка. у мовчана грати. Молчать. І знов почали ми у мовчана грати, журимось. Г. Барв. 50.
Никати, -ка́ю, -єш, гл. Ходить, бродить, слоняться, всюду заглядывая. Никає попід постаттю, а діла не робить — і снопа досі не вжала. Бердич. у. За тим вовк не линяє, що в кошару частенько никає. Ном. № 7208.
Питоньки, пи́точки, гл. ум. отъ питки.
Проноситися, -шуся, -сишся, сов. в. пронестися, -несуся, -се́шся, гл. Проноситься, пронестись. Пронеслася надо мною буря. К. Псал. 303.
Справлятися, -вляюся, -єшся, сов. в. справитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Управляться, управиться, дѣлать, сдѣлать свое дѣло. Лу, справивсь, — гляди ж, щоб і друге діло зробив. Рудч. Ск. I. 145. 2) Примириться, кончить полюбовно. Угор.  
Нас спонсорують: