Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звільжити

Зві́льжити, -жу́, -жи́ш, гл. О морозѣ: ослабѣть. Як звільжить мороз, тоді поїду у ліс. Камен. у. Вже звільжив мороз. Камен. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 132.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІЛЬЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІЛЬЖИТИ"
Бовгарь, -ря, м. Пастухъ рогатаго скота у гуцуловъ. Шух. І. 189.
Зго́рда нар. Гордо, высокомѣрно. Марусенька пишна в черевичках вийшла; на воротях стала, згорда одказала. Чуб. V. 243.
Їднанки, -но́к, ж. мн. Cм. єднанка 2. Шух. І. 34.
Ля́мщик, -ка, м. Рабочій на рыбныхъ ловляхъ. Браун. 34.
Макови́ще, -ща, с. Поле, гдѣ былъ посѣянъ макъ.
На́клеп, -пу, м. Поклепъ, клевета.
Пішоходець, -дця, м. Пѣшій. Став пішоходець із тернів виходити. АД. І. 125.
Поживитися Cм. поживлятися.
Попередумувати, -мую, -єш, гл. То-же, что и передумати, но во множествѣ.  
Сподіваний, -а, -е. Ожидаемый. Не вернуться сподівані. Шевч.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІЛЬЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.