Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загнилий
загнилість
загнисти
загніватися
загніздитися
загніт
загнітити
загнітиця
загніток
загнічувати
загнічуватися
загноїти
загнуздати
загнуздувати
загнути
загнущатися
загова
заговіни
заговір
заговіти
заговорити
заговорювати
заговорюватися
загоготіти
загоджувати
загоді
загодовувати
загодя
загоїти
загойдати
загойдатися
загокливий
загокуватися
заголити
заголовний
заголовок
заголосити
заголубіти
заголювати
заголюватися
загомоніти
загонистий
загонити
загонючка
загорбатіти
загордитися
загорідка
загорілець
загорілий
загоріти
загорнути
загорода
загороджувати
загородище
загородка
загорожа
загорожувати
загортати
загортатися
загортина
загортка
загорьований
загорювати
загорянин
загоряти
загорятися
загосподарювати
загостити
загострити
загострювати
загострюватися
загостювати
загостюватися
заготувати
заготуритися
загоювати
загоюватися
заграбати
заграбувати
заграва
загравати
заграда
загракатися
заграничити
загранишний
заграти
загратися
загреба
загребелля
загребельний
загребти
загребущий
загремихтіти
загреміти
загривий
загризати
загризатися
загризкуватий
загризти
загримати
загримотіти
загрібати
загрібатися
загрібачка
загрібок
загрівати
загріватися
загрілий
загрімати I
загрімати II
загрімотіти
загріти
загріток
загромаджувати
загромаджуватися
загронитися
загрузати
загрузити
загрунтувати
загрути
За́купень, -пня, м. Покупатель, скупщикъ. Пан жде закупня того й не дає наділу на відробіток. Камен. у.
Затопта́ти Cм. затоптувати.
Зростися, -туся, -тешся, гл. Сростись. Ой у полі дві тополі докупи зрослися. Чуб. V. 403.
Лементува́ння, -ня, с. Вопль, крикъ. Охрипле лементування. Мир. Пов. II. 108.
Налу́за́ти, -за́ю, -єш, гл. Налущить. А це хто тут налузав? Черниг. г.
Поросплоджувати, -джую, -єш, гл. Расплодить, развести (во множествѣ).
Пострівати, -ва́ю, -єш, гл. = постривати. Пострівай же, мій голубе, дивись, я не плачу. Шевч.
Похитити, -хичу, -тиш, гл. Скрыть, утаить, покрыть, не выдавать. Як би знав, що вбито чоловіка, то я б доніс, я не міг би сього похитити, — як то можна. Екат. у. Він давав мені п'ять карбованців, щоб не виказував на його: похити́ мене, каже. Так я не взяв грошей і сказав, що не похитю. Павлогр. у. ( Залюбовск.).
Просище, -ща, с. Поле, бывшее подъ просомъ. Вас. 196. На просищі дак і добреньке жито.
Шпарити, -рю, -риш, гл. 1) Обваривать кипяткомъ. 2) Бить, колотить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. МПр. 45.
Нас спонсорують: