Горілча́ний и горільча́ний, -а, -е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Не любить бджола й духу горільчаного. 2) Горільча́ний брат. Собутыльникъ.
Зопочинок, -нку, м. = спочинок. Чорним очам спання нема, ніжкам зопочинку.
Кир-китайка, -ки, ж. Родъ ткани. Один на собі дорогий каптан має, та з під того кир-китайку видирає.
Копати, -па́ю, -єш, одн. в копну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Копать, рыть. Тоді козаки щаблями суходіл копали. І свяченим (ножем) копа яму. копати яму під ким. Подкапываться подъ кого, злоумышлять. Копають вороги яму підо мною.
2) Выкапывать. А там знов копають буряки та возять до сахарні. Ой став козак царь-зілля копати.
3) Раскапывать, разрыхлять. Копай грядку!
4) копати ногами. Бить ногами; унижать, отталкивать. Змилуй єси, Xристе-Боже, над нами панами, а щоб нас не копали москалі ногами. Як хороший, — не жаль грошей, а як поганий, — копну ногами.
Наболі́лий, -а, -е. Измученный, много болѣвшій. Тліє під землею твоє наболілеє тіло.
Накли́катися, -чуся, -чешся, гл. Назваться, напроситься.
Трунва, -ви, ж. = труна. Скажу собі ізробити кедрову трунву. Ум. трунвонька, трунвочка.
Тюряжник, -ка, м. Арестантъ, острожникъ.
Удатний, -а, -е. 1) Способный. Чіпка до хазяйства такий удатний. На все вдатні — до любощів, до пісень.
2) Удачный.
Шелепати, -паю, -єш, гл. 1) Брести, шлепать по грязи. 2) = шолопати.