Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звоночок

Звоно́чок, -чка, м. 1) Ум. отъ звонок. 2) мн. Раст. Campanula sibirica. Лв. 97.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНОЧОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНОЧОК"
Бескет, -ту, м. = бескед. Довго крутилась, ходила по бескетах та по ярках. О. 1862. IV. 88.
Гладишка, -ки, ж. Кувшинъ. Рудч. Ск. І. 65. Ум. гладишечка, гладищечка. Рудч. Ск. І. 65.
Зміж пред. Изъ среды. І викинуть зміж себе його люде. К. Іов. 40.
Кубаття, -тя, с. соб. Комья. Желех.
Людя́ка, -ки, ж. Ув. отъ людина. (Харьк.). Человѣчина.  
Обдарити Cм. обдаряти.
Присадити Cм. присаджувати.
Проколоти, -ся. Cм. проколювати, -ся.
Розледащіти, -щію, -єш, гл. = розледачитися. Швидко чоловік розледащів. Кв. II. 298.
Убрьохатися, -хаюся, -єшся, гл. Забрызгаться грязью, замочиться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОНОЧОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.