Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звоночок

Звоно́чок, -чка, м. 1) Ум. отъ звонок. 2) мн. Раст. Campanula sibirica. Лв. 97.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНОЧОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНОЧОК"
Бісота, -ти, ж. Власть нечистой силы; волшебство, колдовство. Бѣл.-Нос.
Іговник, -ка, м. Игольникъ. Шух. І. 284, 154.
Обголити, -ся. Cм. обголювати, -ся.
Остовпеніти, -ні́ю, -єш, гл. = остовпіти. Так той і остовпенів. КС. 1882. X. 186.
Попідстригатися, -гаємося, -єтеся, гл. Подстричься (о многихъ).
Ремстити, -щу, -стиш, гл. = ремствувати. От Хведь не буде ремстить на чоловіка: Бог з ним, каже! Канев. у.
Розшрубуватися, -буюся, -єшся, гл. Развинтиться.
Спроможне нар. Зажиточно. Спроможне жили. О. 1862. II. 76.
Холітати, -таю, -єш, гл. = хитати. Вх. Зн. 76.
Черезножиця, -ці, ж. = поверхниця. Шух. І. 138.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОНОЧОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.