Гіркість, -кости, ж. Горечь.
Жме́ня, -ні, ж. 1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Сім'ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. 2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр. которое можетъ помѣститься въ горсти. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. Візьми, сестро, піску жменю. Висипав їй жменю дукатів. Укинув попелу жменю. 3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. Стоїть хатина, коло неї жменя города. 4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Ум. жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ув. жме́нище.
Заколо́та, -ти, ж. 1) Похлебка для животныхъ. 2) Пренебрежительное названіе для плохо изготовленнаго жидкаго кушанья.
Злюлятися, -ляюся, -єшся, гл. Напиться пьянымъ. На радощах так злюлявся, аж очі заплющив.
Нещасниця, -ці, ж. Несчастная женщина. Ой де ж наша нещасниця, що до нас немає? Ум. нещасничка. Моя й дочко, моя й нещасничко!
Пазинати, -на́ю, -єш, гл. = пазити.
Поверхничка, -ки, ж.
1) Ум. отъ поверхниця.
2) Родъ вышивши.
Полудуватий, -а, -е. Съ бѣльмомъ на глазу.
Сключитися, -чуся, -чишся, гл. = склюбачитися.
Стоніг, -но́га, м. Мокрица, Oniscus murarius.
