Вивідувати, -дую, -єш, сов. в. вивідати, -даю, -єш, гл. Разузнавать, разузнать, вывѣдывать, вывѣдать. Стали ся в нього вивідувати: ой брате, брате, що там слихати? Также и кого вивідувати. Разспрашивать у кого. Сталися його вивідувати: «Що там доброго в Уграх слихати?» — ума. Стараться узнать образъ мыслей. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує.
Ґіб, -ба, м. пт. сорокопутъ, Lanius.
До́ків нар. = докіль. Доків була я в мамочки, куди йшла, — співала.
Здо́бич, -чі, ж. Добыча. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Ум. здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає.
Зшукати Cм. зшукувати.
Колька, -ки, ж.
1) Колика, колотье. Русин каже: «іди в поле!» Полька каже: «колька коле». Марині неначе колька заколе в саме серце.
2) Колючка; игла (у ежа). Їж ма кольки.
Мурми́ло, -ла, м. = мурло. Чи чуєш ти, мурмило?
Ошукач, -ча, м. = ошуканець.
Приварити Cм. приварювати.
Прийомний, -а, -е. Гостепріимный. Там для хліба-соли прийомний чоловік.
