Вихоплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. вихопитися, -плюся, -нишся, гл. Выхватываться, выхватиться, выскакивать, выскочить, показаться, выбраться, выйти. Бабуся не велить рано заміж вихоплюватися. Вихопився, як голий з маку. Панич вихопивсь на вулицю та й давай цькувать його собаками. Рад був инший, що з душею з міста вихопивсь. Роспитаємо, та й вихопимось на свій шлях. Вихопився ча гору. Дріт не вихопився з жолобця.
Вічно нар.
1) Вѣчно.
2) До смерти. Як би ти не займав, то я б вічно була твоя.
Гадовище, -ща, с. Змѣиное гнѣздо, мѣсто пребыванія змѣй.
Домо́вний, -а, -е. Условленный.
Корост, -ту, м. Корни и пр. на полѣ. Коросту багацько на полі.
На́рістка ж. Телка.
Помітити Cм. помічати.
Удержати, -ся. Cм. удержувати, -ся.
Унахилку нар. Наклонивъ. Я напився води з відра внахилку.
Шептати, -пчу, -чеш, гл.
1) Шептать. Тихо стало в хаті, тілько наймичка шептала: «Мати.... мати.... мати....» Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози. про тебе і в шпиталях шепчуть — говорятъ хвастливому.
2) О знахарствѣ: пришептывать. Не так буде, як ворожка шепче, а так буде, як Бог дасть.
3) Наговаривать, наушничать.
