Витикати, -каю, -єш, сов. в. виткнути, -кну, -неш, гл.
1) Вытыкать, выткнуть, высовывать, высунуть, показать. Лисичка виткнула мордочку. Ти ж із хати ніколи носа не виткнеш.
2) витикати пальцем кого. Тыкать, показывать пальцемъ. Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають. сов. в. витикати, -каю, -єш.
3) Утыкать, утыкать.
4) — копи. Отмѣчать, отмѣтить копны (при раздѣлѣ сбора между владѣльцемъ и рабочими).
Догожа́ння, -ня, с. Угожденіе.
Здармува́ти, -мую, -єш, гл. Истратить попусту. Здармувати час.
Мовчо́к, -чка, м. Молчокъ, молчаніе. Мовчок: розбив тато горщок; а мати й два, та ніхто не зна. мовчком = мовчки.
Нагної́ти, -ною́, -ї́ш, гл. Унавозить.
Обпоганювати, -нюю, -єш, сов. в. обпоганити, -ню, -ниш, гл. Осквернять, осквернить, обгадить.
Переколювати, -люю, -єш, сов. в. переколоти, -лю, -леш, гл.
1) Перекалывать, переколоть, расколоть.
2) Перекалывать, переколоть (многихъ); перебодать. Все стадо переколола.
Пошарпатися, -паюся, -єшся, гл.
1) Изорваться; изорвать на себѣ; исцарапаться. Коловсь сердешний об тернину, пошарпався ввесь об шипшину. Еней тут крикнув, як на пуп; заплакався і заридався, пошарпався, увесь подрався, на тім'ї начесав аж струп.
2) Потормошить другъ друга. Їден з другим пошарпалися, а не бились.
Хнюпитися, -плюся, -пишся, гл. Опускать голову.
Шльондра, -ри, ж. = шлюндра.
