парувати
Парувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Выдѣлять паръ, дымиться. Дивись, як гній парує. Вареники, знаєте, парують на столі. Хліви його від молока парують. 2) Соединять въ пары; спаривать. Та все воли калмицькі рябії до пари парують. 3) Случать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 98.
Том 3, ст. 98.