Возільник, -ка, м. = возій.
Воскрешати, -шаю, -єш, сов. в. воскресити, -шу, -сиш, гл. Воскрешать, воскресить. Чорна корова людей коле, а біла воскрешає.
Вудила, -дил, с. мн.
1) Узда, уздечка.
2) Въ хвостѣ Большой Медвѣдицы названіе одной изъ меньшйхъ звѣздъ, находящейся между конечной и средной звѣздой.
Єй меж. Ей. єй богу, єй же богу, єй же ти богу! Ей Богу. Єй Богу немає. Він усе не дає діла робити, ей же Богу.
Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипі́ти, -плю, -пиш, гл. 1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. 2) — кро́в'ю. се́рце кро́в'ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров'ю закипає. 3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. 4) так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита.
Калі-буд-буд! Крикъ русалокъ. Калі-буд-буд! дайте мені волосинку зарізати та дитинку., нар. пов.
Міро́шник, -ка, м. Мельникъ. Мірошник мав хороший млин.
Підпілітка, -ки, ж. = перепелиця.
Полупитися, -плю́ся, -пишся, гл. Облупиться. Комори, побита зімньою негодою, пошпугована весняними дощами, полупилася. Порепалась і полупилась кожа.
Уводитися, -джуся, -дишся, сов. в. увестися, уведуся, -дешся, гл.
1) Вводиться, ввестись.
2) Соблазняться, соблазниться.
