Безгоміння, -ня, с. Безмолвіе. На місяцеві спокон-віку безвітря, безгоміння.
Вд... Cм. уд....
Виляски, -ків, м. мн. Эхо, отголоски. Аж? ідуть виляски од бою босих ніг по твердій землі.
Волокно, -на, с. Волокно. Ум. волоконце. Прибігав, прибігав козлик під віконце: ой чи тчуть, чи прядуть дівки волоконце.
Капець, -пця, м.
1) Кожаная обувь безъ голенищъ, опорки, туфли. Від злого давця бери й капця. А дід бабці купив капці, та короткі були, то втяв пальці. ().
2) Родъ суконныхъ шитыхъ носковъ. Иногда къ нимъ пришивается продолженіе, охватывающее икры ногъ.
3) Переносно: конецъ, смерть. Як де нагрюкають якого жида, там йому й капець. Cм. капут.
Кислиця, -ці, ж.
1) Яблоко съ дикой яблони. Знай нас! ми кислиці, з нас квас! а) наговорив на вербі груші, на осиці кислиці. Наговорилъ несообразностей, навралъ. б) хто кислиці поїв, а на кого оскома напала. Въ чужомъ пиру похмѣлье.
2) яблоня дичка.
3) Названіе необузданнаго, непослушнаго вола. Ум. кисличка.
Обдурювати, -рюю, -єш, сов. в. обдури́ти, -рю́, -риш, гл. Обманывать, обмануть. Обдурювати якось ніяково та ще. й гріх.
Поладити, -джу, -диш, гл. Починить; приготовить, смастерить. Ой як коні покую і як сани поладжу, то по твого біль поїду. Поладила якось драбину.
Улякатися, -каюся, -єшся, сов. в. улякнутися, -нуся, -нешся, гл. Пугаться, испугаться. Та тоді й улякнувся: Боже мій, шо я наробив! Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. А ти, дівча, не влякайся....
Хвашія, -шії, ж. Полоса, вырѣзанная вдоль выдѣланной кожи. Там у мене під лавою єсть фатія ременю, заплатив я четвертак. Вообще вырѣзанная полоса кожи. Давай йому кару давать — дерти хвашії і соллю солить, та й знов притулюють, а в другому місті ріжуть. Так, поки і вмер.
