Зажира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. заже́рти, -жеру́, -ре́ш, гл. 1) Ѣсть, поѣсть. Хліб тиждень печений, та такий, що й зажерти не можна. 2) Пожирать, пожрать, сожрать. Зажер усе, нічого не зіставив. І жадав неситим духом увесь світ зажерти. Неправда увесь світ зажерла.
Займа́тися и заніма́тися, -ма́юся, -єшся, сов. в. зайня́тися и заня́тися, -йму́ся, -мешся, гл. Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться. Дмеш, дмеш, — ніяк не займається. Дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи та й займуться. Еге, гаси тепер, як занялось! Хата, 138. на зорю́, на світ займа́тися. Свѣтать. Почина на світ займатись. Іще й на зорю не займається — імла. 2) Краснѣть, покраснѣть отъ гнѣва, вспыхивать, вспыхнуть. А він як відкаже добре панові, то той так і займеться. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли. 3) дух заня́вся. Дыханіе захватило. Руки й ноги затрусились, у животі похолонуло, і дух занявсь, а сама ні з місця.
Здоро́вкання, -ня, с. Привѣтствіе, здравствованіе.
Наволі́чний, -а, -е. Посѣянный «наволо́ком». Чого се жито таке рідке? — Е, воно наволічне, то й рідко зійшло.
Одівець, -вця́, м. Одѣвающій. Подай, Петрику, гребінець! — Я тобі, Марушко, не одівець, що подам тобі гребінець.
Отак нар. = Оттак. Отак по козацьки: нема хліба, їсти пляцки.
Подопроваджувати, -джую, -єш, гл. Довести (во множествѣ).
Смок, -ку, м. 1) Насосъ. 2) смок духовий. Воздушный насосъ.
Сьомий, -а, -е. Седьмой. Не хвались сьомого дня. а хвались сьомого годи.
Укий, -а, -е. Ученый, выученный, обученный.
