Вестися, ведуся, -дешся, гл.
1) Быть ведомымь, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться!
2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться.
3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставну не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася.
4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Уже ним ся сього року любитки не веде.
Глузюватий, -а, -е. О глинѣ: «неоднородная, комковатая.... съ мелкими желвачками или журавчиками, дутиками».
Зокола нар. Снаружи.
Катервак, -ка, м. = тетервак.
Котячий, -а, -е. Кошачій. Котяча шерстина.
Кукуц, -ца, м. Малый хлѣбецъ, даваемый дѣтямъ въ день новаго года.
Пасішник, -ка и пр. Cм. пасічник и проч.
Сербщина, -ни, ж. Сербія.
Скіпа, -пи, ж. Щепка. Висох як скіпа. Ум. скіпка, скіпочка. Кому йдеться, то й на скіпку прядеться. Скіпочку засвітила.
Шкопердати, -да́ю, -єш, гл. = шкопиртати.
