Віддихати, -хаю, -єш, сов. в. віддихати, -хаю, -єш и відітхнути, -ну, -неш, гл. 1) Переводить, перевести духъ, стать свободно дышать. Дише, дише, поки віддише. 2) Отдыхать, отдохнуть. Полягайте та віддиште трохи. Прийшов у ліс і ліг оддихати. Сіла одітхнути.
Горорізьба, -би, ж. Выпуклая рѣзьба, горельефъ. Панцери, бунчуки і всякі клейноди, перемішані з кістками, з Адамовими главами.... повироблювано горорізьбою з меді та з каменю по над тими надгробками.
Коловатниця, -ці, ж. = коловатень.
Ма́рне нар. = марно. Ой плачу я, плачу, свої літа марне трачу. Ум. марне́нько. Ой і як нам (літам) не марненько йти: нікому нас шанувати.
Настання, -ня́, с. Возникновеніе. Ще до настання в Польщі їзуїцтва, ляхи в наших владик-архиреїв були «бісові пекельники», а Русь у римського прелацтва не прекладалась над жидову. настання́ світу. Созданіе міра.
Оборонити, -ся. Cм. обороняти, -ся.
Обчеркнути, -ся. Cм. обчіркувати, -ся.
Совинча, -чати, с. = совиня. У тебе соколинча, а в мене совинча.
Тиркавий, -а, -е. 1) О птицѣ: съ обтрепанными перьями. Така вже тиркава та задріпана якась птиця, шо з одним тілко крилом. Качка, та така тиркава та голодна.
2) О деревѣ, лозѣ напр.: съ торчащими во всѣ стороны вѣтвями.
Швидковіддя, -дя, с. Мѣсто на рѣкѣ съ быстрымъ теченіемъ.
