Безбитниця, -ці, ж. Употребл. въ бранномъ выраженіи: щоб тебе безбитниця побила!

Ганьбувати, -бу́ю, -єш, гл. 1) = ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна. Г. Барв. 384. 2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Черк. у. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? Чуб. V. 690. 3) Жить безчестно. Судив мені Бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує. Н. п.

Горілча́ний и горільча́ний, -а, -е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Ном. № 8628. Не любить бджола й духу горільчаного. Сим. 202. 2) Горільча́ний брат. Собутыльникъ. Черк. у.

Де́рти, деру́, -ре́ш, гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу що страх. Харьк. у. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. 3) Грабить. Гайдамаки дерли народ років, може, з десять, аж мандебурія стала. ЗОЮР. 135. 4) Требовать лишнее; брать взятки. У поліції деруть і тепер так, як дерли і перше. 5) Драть, царапать. Проханий кусок горло дере. Ном. 6) Де́рти горобці́в, ластовеня́т и пр. Разорять гнѣзда воробьевъ, ласточекъ и пр. А ти б хотів, щоб інститутки горобців дерли та учились мужичих казок? Левиц. Пов. 151. 7) Де́рти го́рло. Сильно кричать. 8) Де́рти крупи́. а) Превращать зерно въ крупу посредствомъ жернововъ. б) Рождественская игра. О. 1862. IV. 87. 9) Дерка́ч дере́. Коростель кричитъ. 10) Де́рти о́чі. Лѣзть въ глаза. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дати, щоб очей не дерло. Ном. № 287. 11) Де́рти пі́р'я. Обрывать бородки перьевъ. Усю зіму пір'я дерла — так надокучило, за те подушки м'які будуть. Васильк. у. 12) Обдирать кору деревьевъ. Лика дерти. Ой як підемо у щирі бори да берестоньку дерти. Мет. 466. 13) Де́рти го́лову. Задирать, поднимать голову. (Кінь) дере вгору головоньку. Н. п. 14) — во́вну. Чесать шерсть щеткой съ проволочными крючками. Вас. 152. 15) — мур. Приходить въ отчаяніе. Мати мур дере, в землю вбивається: «Утопила я й твою, й свою головоньку». Г. Барв. 264. 16) Бѣжать сильно. Я берегом деру. Г. Барв. 314.

Догові́рний, -а, -е. Заключающійся въ договорѣ, причитающійся по договору.

Запишни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. = запишатися. І геть то честію такою запишнився. Греб. 362.

Ковтун, -на, м. 1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп'яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 2) Вообще сбившіеся въ комья волосы. 3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152.

Магнате́рія, -рії, ж. соб. Магнаты, высшее дворянство старой Польши.

Пересвідчення, -ня, с. Убѣжденіе, пріобрѣтенное путемъ опыта. Я, бач, задумав писати дещо своє... а тим часом складаю собі свої пересвідчення. Левиц. Пов. 89.

Попідважувати, -жую, -єш, гл. Поднять съ помощью рычага (во множествѣ).