Вишня 2, -ні, ж. Высота.
Волочебник, -ка, м. Ходящій съ поздравленіями по домамъ на св. недѣлѣ. Ум. волочебничок. Ой ішли брели добрі молодці волочебнички.
Здорове́ць, -вця́, м. Здоровякъ.
Зла́зити, -жу, -зиш, сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. Із неба злізла чорна ніч. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба.
Казочка, -ки, ж. Ум. отъ казка.
Лох, -ху, м. Раст. Elaegnus hortensis.
Нудьга, -ги, ж.
1) Тоска, скука.
2) нудьга-чоловік. Скучный человѣкъ. Семен це нудьга-чоловік. Cм. нуд, нудота.
Світлість, -лости, ж. Свѣтъ. Чим Бог світлость доточив? Огнем. Очам світлость показав.
Токариха, -хи, ж. Жена токаря.
Ухи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). 3) Потерять. Ой кого я та й любила, того-м ухибила.
