Вирло, -ла, с.
1) Дышло коннаго привода.
2) Длинный рычагъ, которымъ поворачиваютъ вѣтряныя мельницы.
3) Ямка? Комін і грубка — се були чорт вирла в печищі.
4) мн. ви́рла. Глаза на выкатѣ.
Ґерґе́лі, -лів, м. мн. Гуси крупной породы.
Душма́н, -на́, м. Притѣснитель, угнетатель. Пресвітлий князю, ти всього не знаєш, що в тебе коять душмани козацькі.... бо дуки ці голоту зобіждають.
Напаса́тися, -са́юся, -єшся, сов. в. напа́стися, -суся, -сешся, гл. Напасаться, напастись. Попід мостом трава ростом, що й кінь напасеться. Волики напасаються. Чужим добром не напасешся, — своє дбай.
Підвій, -вію, м. Родъ болѣзни отъ вѣтра (по нар. повѣрью).
Повповати, -ва́ю, -єш, гл. Понадѣяться. На кого ти, Химочко, повповала, що ти собі Марочка сподобала?
Рубати, -ба́ю, -єш, гл.
1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Поперед війська да січуть рубають. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка.
Свекровця, -ці, ж. Ум. отъ свекруха.
Скатувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Измучить, истязаніями, пыткой. Увидів Христа такого скатованого.
2) Казнить. Бабину дочку прив'язав коню до хвоста й пустив у поле. Так її скатували.
Ураг, -га, м. = враг.
