Війт, -та, м.
1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт.
2) Сельскій староста, сельскій старшина. Вже наш війт не буде більше ходити під вікнами та ззивати людей на панщину. Тут десяцькі, соцькі, війти до мене пристали, що я з другого повіту, а паперу в мене нема.
Гороб'я́чий, -а, -е = Горобиний.
Дика́рь, -ря́, м. Родъ камня. Камінь-дикарь.
Куся, -ся́ти, с.
1) Все кусающееся.
2) Кусливая змѣя.
3) Названіе злой женщины.
Неволенька, нево́лечка, -ки, ж. Ум. отъ неволя.
Першість, -шости, ж. Первенство.
Попересень, -сня, м. Поперечный ремешекъ у хомута въ шлеѣ. Він спитав, скільки попереснів у моєму хомуті, да й полічив.
Стислий, -а, -е. Сжатый, тѣсный.
Тупцяти, -цяю, -єш, гл.
1) Ходить. Він часто по баб'ячій тупцяв по хаті.
2) — коло кого. Ухаживать, присматривать. Як візьме коло його панькати, тупцяти. Cм. тупцювати.
Чалітися, -лі́юся, -єшся, гл. Сѣдѣтъ. Вже в тебе чаліється борода.
