Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покалатати

Покалатати, -та́ю, -єш, гл. Позвонить; постучать въ колотушку. Покалатай трохи, а я піду в хату погріюся. Черниг. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 269.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКАЛАТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКАЛАТАТИ"
Біднити, -ню́, -ни́ш, гл. Дѣлать бѣднымъ. Біднили нас постоями. К. Досв. 115.
Змантити, -нчу, -тиш, гл. Обмануть, обмошенничать. Шух. І. 85.
Кудла, -ли, ж. 1) Всклокоченная голова. 2) Мохнатая собака.
Миготли́вий, -а, -е. Блещущій. Желех.
Нехарь, -рі, ж. 1) Нечистота, неопрятность. Шух. І. 31. 2) соб. Волки. Нехарь пошкодила худобу. Вх. Зн. 41.
Перезуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. перезутися, -зуюся, -єшся, гл. Переобуваться, переобуться. Cм. перебуватися, перебутися. Перезувшись, устав, подивився на ноги. Мир. Пов. II. 45.
Перепеля, -ля́ти, с. Перепелка-дѣтенышъ. Вх. Пч. II. 13.
Плюй, плю́я, м. Плевокъ.
Поперелазити, -жу, -зиш, гл. Перелѣзть (о многихъ).
Просто нар. 1) Просто, безъ затѣй. Рудч. Ск. І. 150. Сказати просто: вмер, та й годі. Гліб. Він так мальовав собі просто, абияк. Кв. 2) Прямо. Пливи... під темний луг просто. Чуб. V. 342. Простяглись дві дороги: одна просто, а друга пішла у праву руку. Стор. Іде... пані, та просто до їх у двір. Рудч. Ск. II. 64. 3) Противъ, напротивъ, насупротивъ. Хата його стоїть просто церкви. Борз. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКАЛАТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.