Вал, -лу, м. 1) Валъ, насыпь. Вали поосідали і зрівнялись із землею. 2) Грубыя толстыя нитки изъ пакли. Валом пошитий, вітром підбитий. Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочечка по коліна підв'язана валом. 3) Балъ, цилиндръ. У млині вал. Чорти зносять хмари до купи; як знесуть багацько, то качають в вали, оттого дуже гуде на небі. 4) Кучка сѣна, въ которую сгребается покіс. Горну покіс за покосом у вали, а послі в копиці коплю. Ум. валок.
Вижидати, -даю, -єш, гл. Поджидать. Вижидай з поля чистого твого козаченька.
Загріва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. загрі́тися, -рі́юся, -єшся, гл. Согрѣваться, согрѣться.
Малаха́й, -хаю, м. 1) Плеть. Чи татар бесурменів малахаями як череду у полон заганяєте. 2) Шапка съ наушниками.
Насвари́ти, -рю́, -риш, гл. Погрозить — словами или дѣйствіемъ. Я йому казав, щоб він не бунтувався у холодній, а він давай мене лаяти та ще й палицею насварив, піднявши її вгору. Війт насварив на мене.
Перевалити, -ся. Cм. перевалювати, -ся.
Сидун, -на, м. = сидень.
Теленькання, -ня, с. Звукъ колокольчика, бубенчика; тиканье.
Чобіток, -тка, м.
1) Ум. отъ чобіт.
2) Цвѣтокъ на чорноклині.
Шипіти, -плю, -пиш, гл. Шипѣть. Хрипить-шипить, ніколи не замерзає.
