Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. Ніколи чужим лихом бідкатись. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.
Крихкість, -кости, ж. Хрупкость, ломкость.
На́долонка, -ки, ж. Нашивка изъ кожи или сукна на всю ладонь, чтобы не терлись рукавицы.
Опраний, -а, -е. Въ думѣ: вм. оправний 1. Опрані кульбаки.
Перемелювати, -люю, -єш, сов. в. перемолоти, -мелю, -леш, гл. Перемалывать, перемолоть.
Подавно нар. Довольно давно, давненько. , , Я прийшла подавно. Він уже подавно сказав.
Притупити, -плю́, -пиш, гл. Притупить. До обіда покосили, гострі коси притупили.
Скамня, -ні, ж. = скамна. Він у царя в Бога сидить за скамнею. Ум. скамни́чка.
Спрятно нар. Бережно. Я сиву шапку спрятно носив: як дощ, то під хустку.
Стріхіль, -ля, м. Тупой сапожный ножъ, которымъ выравниваютъ кожу. Cм. стріхіль, стрихулець.
