Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потур

Потур, -ру, м. Поблажка, потворство. Потуру дітям не даю, навчаю. Г. Барв. 437. Потуру не давав Василеві, щоб ще гірш з того чого не вийшло. Г. Барв. 387.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 383.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТУР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТУР"
Виговор, -ру, м. = вимова 2.
Гетьманець, -нця, м. Житель гетьманщини.
Заскуча́ти, -ча́ю, -єш, гл. Заскучать. Отже мій Андрійко хутко і заскучає. МВ. ІІ. 9.
Золза, -зи, ж. Железа. Вх. Пч. І. 14.
Повіджимати, -ма́ю, -єш, гл. Постирать бѣлье (во множествѣ). Повіджимали дівчата сорочки. Харьк.
Скримцювати, -цюю, -єш, гл. Крѣпко связать. Як піймали його бідолаху, то назад руки скримцювали так, шо ані сюди, ані туди не можна ними повернути. Уман. у.
Твердючий, -а, -е. Очень твердый. Лубен. у.
Тетя, -ті, ж. = тета. Галиц. Желех.
Тілький, -а, -е. Такой числомъ, счетомъ, столькій. А то вже тілький час! тілько літ! Гн. II. 30.
Шкипа, -пи, ж. = скипка. Вх. Лем. 485.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТУР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.