Буркотун, -на, м.
1) Воркующій (эпитетъ голубя). Cм. буркун.
2) Ворчунъ. Cм. буркун. Ум. буркотунець.
Ди́нище, -ща, с. Мѣсто, засѣянное дынями.
Кучерь, -ря, м. Употребляется преимущ. во мн. ч. 1) кучері. Кудри. А твій кучеръ... остригли, і рости не хоче. Голова в кучерях, як у золотому вінку. О клубящемся туманѣ: Туман, мати, по дорозі у кучері в'ється. 2) Хвостовыя перья у селезня. Кучері в качура на хвості. Галицкіе парни-покутяне украшаютъ ими свои шляпы, гдѣ они называются также кучерями. 3) Родъ орнамента съ завитками, употребляемаго въ вышивкахъ, нашивкахъ на одеждѣ, рѣзьбѣ и пр. 4) Украшенія изъ загнутаго металлическаго листа у крышки курительной трубки.
Напри́чуд нар. = напрочуд.
Ократитися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Оградиться? Ократилися собі, котом стали.
Парадний, -а, -е. Парадный. Парадні покої.
Перепійщина, -ни, ж. Подарки, дающіеся новобрачнымъ во время перепою
Повеління, -ня, с. Повелѣніе.
Повиводити, -джу, -диш, гл.
1) Вывести (многихъ).
2) Наплодить, высидѣть изъ яицъ (многихъ). Курка курчат повиводила.
Прямування, -ня, с.
1) Направленіе. Поважне прямування його розуму.
2) Стремленіе. Прямування до вищого уряду. Дає нам закон громадянського життя і розумового прямування.