Валити, -лю, -лиш, гл. 1) Валить, сваливать. Своє на ніжки ставить, а чуже з ніг валить. 2) Идти впередъ; двигаться массою. Сліпому нема гори: куди попав, туди и вали. Так валкою і валить. 3) — вал. Прясть вал 2. Нумо вал валити.
Громаді́льник, -ка, м. Сгребальщикъ, гребець граблями. Косарі і громадільники, напрацювавшись за цілий день.... повечерявши, співають. Багато накосили. Треба три громадільника, щоб громадили.
До́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дочка.
Капустянка, -ки 1) Кадка для капусты.
2) Мѣсто, съ котораго снята уже капуста.
Колодрочка, -ки, ж. Ум. отъ ко́лдра. Ходи ж, моя доню, до хати: час тобі на посаг сідати! — Постеліть колодрочку, — я війду.
Остріг, -ро́гу, м. Плетень съ острішком. Новим острогом обгородились.
Письменниця, -ці, ж. Писательница.
Помацуватися, -цуюся, -єшся, сов. в. помацатися, -цаюся, -єшся, гл. Пощупывать, пощупать себя или другъ друга. Помацується за ніздрі та поглядає на пальці, чи не йде кров з носа.
Порозліплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Разлѣпиться (во множествѣ). Хто ж то так вареники ліпив, що вже й порозліплювались?
Прядіво и прядиво, -ва, с. Пенька, приготовленныя для пряденія волокна пеньки. Тепер мені погодило, що прядиво не вродило. Та на́ тобі круг прядіва: щоб ти його пом'яла. І прядива на вірьовки не настачишся. Ум. прядивце́. Прядивце чесала.
