Вервечка, -ки, ж. 1) Веревочка, на которой привѣшена люлька, колыбель (всѣхъ вервечок четыре). Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. 2) Рядъ, толпа людей, животныхъ. А он Грицько малу вервечки за собою веде. Вервечка курей.
Живжикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. = жевжикувати.
Зафарбува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Закрасить.
Мані́жити, -жу, -жиш, гл. Бить. Я б її до стовпа на цілий місяць, як ту собаку, прив'язала... що-дня сирицею маніжила. Маніжив-маніжив (вовкулаку) стілко йому схотілось, та тоді вже тілко пустив.
Уривок, -вка, м. Обрывокъ, отрывокъ. Ум. уривочок.
Хліборобник, -ка, м. = хлібороб. Ум. хліборо́бничок. Кому ж ти, косо, достанешся: чи школничку, чи полковничку, чи прежньому хліборобничку, що в поле йде — не вмивається.
Ходонько, -ка, ж. Ум. отъ хід.
Цямрочка, -ки, ж. Ум. отъ ця́мра.
Шмарагд, -да, м. = смарагд.
Шмаркота, -ти, ж. = шмарки.
