пльондр
Пльондр, -ра, м. 1) Этажъ. Вікна в сьому домі на спідньому пльондрі Бог-зна колишні. 2) мн. Поперечныя балки (въ хатѣ).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 198.
Том 3, ст. 198.