Буча, -чі, ж. Шумъ, крикъ, тревога. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. збити бучу. Поднять шумъ. За онучу збили бучу.
Навдивови́жу нар. На удивленіе. Мені навдивовижу, як ще його козаки слухають.
Надога́д нар. Намекая на что. Надогад буряків, щоб дали капусти. Cм. догад.
Напі́рнач, -ча, м. 1) Та часть старинной чернильницы, въ которую вкладывавались перья, родъ пенала, составлявшаго одно цѣлое съ чернильницей. 2) = напірник.
Пруні, пруньки́, мн. = тернослив.
Стидов'я, -в'я, с. = стидовище. Оце дожилися! сказано, стидовя людське, та й годі! ні з чого паски спекти.
Троща, -щі, ж. 1) = трость 1, 3. Від вітру троща шелестить, пливе ген-ген шувар, вода мутна, з лотік шумить. Да помостила мости з кленової трощі. Збіжє мов гой, мов троща. Пшениця як троща. Жовняри як трощі. 2) = трость 4.
Унит, -та, м. = уніят. І ллється рідна йому кров.... за наругу католиків і унитів над греко-руською вірою.
Фрас! II, меж., выражающее ударъ. Фрас в писок!
Щедрити, -рю, -риш, гл. Щедро давать. Візьме грішний та й не верне, праведний дає і щедрить.
