За́чіси, -сів, м. мн. Прическа. 
                        
                        
                                                
                          
	Меделя́н, -на, м. Ирландская собака, Canis molossus.
                        
                        
                                                
                          
	Млинськи́й, -а́, -е́ Мельничный. 
                        
                        
                                                
                          Оплеснути, -ну, -не́ш, гл. Омыть. Оплеснула гарненько руки і почала їй помагати (поратись).                         
                        
                                                
                          Помазок, -зка, м. = квач 1.                         
                        
                                                
                          Порозборонювати, -нюю, -єш, гл. Развести многихъ дерущихся.                        
                        
                                                
                          Різнити, -ню́, -ни́ш, гл.
	1) Не быть въ согласіи съ кѣмъ, чѣмъ, отдѣлять отъ, идти врозь. Не можна теж запевнять, що і в таких людей, як Марко Вовчок не різнить дещо з народньою мовою. 
	2) Въ хоровомъ пѣніи, въ оркестрѣ: фальшивить. І знов почались пісні з музиками, тільки вже деякі голоси дуже різнили. 
	3) О ружьѣ: разсыпать, разбрасывать дробь въ стороны. Рушниця різнить.                         
                        
                                                
                          Русалка, -ки, ж. Русалка.  Сиділа русалка на білій березі, просила русалка в жіночок намітки.  Ум. русалонька, русалочка. Кругом дуба русалоньки мовчки дожидали, взяли її сердешную та, й залоскотали.                         
                        
                                                
                          Сухарець, -рця, м. Ум. отъ сухарь.                        
                        
                                                
                          Утік, утеку, м.
	1) Бѣгство. Утік не славен, та пожитечен.  Ні до втеку гордій шляхті, ні до оборони.  На втіках. Въ бѣгствѣ.
	2) Сукровица.