Ди́хати, -хаю, -єш а также: ди́шу, ди́шеш, гл. 1) Дышать. Гадина в його словах дихає. Мовчи та диш! Над ним воли своїм духом дихали. Горе ж мені на чужині, — аж мій дух не дише. Важки́м ду́хом ди́хати на ко́го. Злобствовать, имѣть непріязненныя чувства къ кому либо. Важким духом дише. Міщане вже давно на городове козацтво да на старшину важким духом дихали. 2) Вѣять. Ой у полі вітер дише, билину колише.
Досу́кування, -ня, с. Досучиваніе.
Закарлю́ка, -ки, ж. Крючекъ, загибъ. Ум. закарлючка.
Канонадити, -джу, -диш, гл. Стрѣлять изъ пушекъ. На турчина бив нею, канонадив.
Кельня, -ні, ж.
1) Лопатка у штукатуровъ.
2) Каретный кузовъ.
Спохова нар. Наклонно. Cм. слухово.
Трясавиця, -ці, ж.
1) = трясавина.
2) Лихорадка.
Фафрати, -раю, -єш, гл. Невнятно говорить, шепелявить.
Чикулівка, -ки, ж. = верхоляк.
Шляхтюга, -ги, м. Ув. отъ шляхтич. Подумають, що який шляхтюга.
