Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потич

Потич нар. Внизъ головою. Яким він мені родич? Хиба що летів через тин потич. Посл. Ліз потич додомочку. Гол. II. 463.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 378.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОТИЧ"
Блекитець, -тця, м. Раст. Euphorbia esula. Лв. 98.
Бусурменець, -нця, м. = бусурман. К. ЦН. 226.
Жальни́й, -а́, -е́. Печальный, грустный. Желех.
Зрослий, -а, -е. Выросшій. Левч. 10.
Кібчити, -чу, -чиш, гл. Бить, колотить. Мнж. 61.
Коминок, -нка, м. 1) Ум. отъ ко́мин 1 и 2. 2) Цилиндръ въ ружьѣ, куда накладывается пистонъ. Уман. у. Шух. І. 229.
Ма́терин, -на, -не. Материнъ. Отцева і материна молитва зо дна моря рятує. Ном. № 9373.
Тьмарити, -рю́, -ри́ш, гл. = тьмити. Шейк.
Умниця, -ці, ж. Умница. Умница, хвалить вен улиця. Ном. № 13794.
Франзоля, -лі, ж. Бѣлый хлѣбъ овальной формы, французская булка. Херс. г. Шейк.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОТИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.