Вилучати, -ча́ю, -єш, сов. в. вилучити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдѣлять, выдѣлить, отдѣлить.
2) Исключать, исключить; отлучать, отлучить. Хто визнає його Христом, того вилучити з школи.
3) Отдѣлять и брать, взять своихъ животныхъ изъ стада, когда оно возвращается вечеромъ домой. Пора вівці вилучати.
Вітрик, -ка, м. Ум. отъ вітер.
Гультяюва́ти, -тяю́ю, -єш, гл. Кутить, повѣсничать, бездѣльничать, бродяжничать. Ґрунт продам, а сам піду гультяювати.
Дей меж. = Дій. Гай, гай! ой дей же його кату! Еол, насупившись, сказав.
Заплазува́тися, -зу́юся, -єшся, гл. Запачкаться, загрязниться ползая.
Звідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться водянистымъ такимъ образомъ, что вода отдѣлится отъ всего прочаго (въ кушаньяхъ и пр.). Кутя звідніла через те, що в хаті держали, у теплі. Не бери ямою капусти, бо звідніє.
Піддружба, -би, м. = піддружий.
Повгнічувати, -чую, -єш, гл. Вдавить (о многомъ).
Прибувати II, -ва́ю, -єш, сов. в. прибу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Примѣрять, примѣрить (обувь). Чи ти прибувала черевики? не малі?
Свідкувати, -ку́ю, -єш, гл. = свідчити. Велике слово свідкує про величне того народу, що зачав його в глибині свого духа.
